Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Psalmus Asaph. Deus deorum Dominus locutus est: et vocavit terram, A solis ortu usque ad occasum:
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
ex Sion species decoris eius.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Deus manifeste veniet: Deus noster et non silebit. Ignis in conspectu eius exardescet: et in circuitu eius tempestas valida.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Advocabit cælum desursum: et terram discernere populum suum.
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Congregate illi sanctos eius: qui ordinant testamentum eius super sacrificia.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Et annunciabunt cæli iustitiam eius: quoniam Deus iudex est.
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Audi populus meus, et loquar: Israel, et testificabor tibi: Deus, Deus tuus ego sum.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Non in sacrificiis tuis arguam te: holocausta autem tua in conspectu meo sunt semper.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Non accipiam de domo tua vitulos: neque de gregibus tuis hircos.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Quoniam meæ sunt omnes feræ silvarum, iumenta in montibus et boves.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Cognovi omnia volatilia cæli: et pulchritudo agri mecum est.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Si esuriero, non dicam tibi: meus est enim orbis terræ, et plenitudo eius.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Numquid manducabo carnes taurorum? aut sanguinem hircorum potabo?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Immola Deo sacrificium laudis: et redde Altissimo vota tua.
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
Et invoca me in die tribulationis: eruam te, et honorificabis me.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Peccatori autem dixit Deus: Quare tu enarras iustitias meas, et assumis testamentum meum per os tuum?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Tu vero odisti disciplinam: et proiecisti sermones meos retrorsum:
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Si videbas furem, currebas cum eo: et cum adulteris portionem tuam ponebas.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Os tuum abundavit malitia: et lingua tua concinnabat dolos.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Sedens adversus fratrem tuum loquebaris, et adversus filium matris tuæ ponebas scandalum:
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
hæc fecisti, et tacui. Existimasti inique quod ero tui similis: arguam te, et statuam contra faciem tuam.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Intelligite hæc qui obliviscimini Deum: nequando rapiat, et non sit qui eripiat.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Sacrificium laudis honorificabit me: et illic iter, quo ostendam illi salutare Dei.
