Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Drottinn er alvaldur Guð. Hann kallar þjóð sína saman úr austri og vestri.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Dýrð Guðs ljómar frá musteri hans á Síonfjalli.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Hann birtist í þrumugný, umlukinn eyðandi eldi og stormviðri.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Hann er kominn til að dæma lýð sinn. Hróp hans heyrist á himni og jörðu:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
„Safnið saman þjóð minni sem með fórnunum á altari mínu hefur gert sáttmála við mig.“
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Guð mun dæma réttláta dóma. Himinninn vitnar um réttlæti hans.
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Hlusta þú, þjóð mín! Ég er þinn Guð! Taktu eftir úrskurði mínum:
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Fórnir þínar tek ég gildar. Þar hefur þú sýnt trúfesti.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
En ég girnist þó ekki uxa þína og geitur,
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
því að öll dýr jarðarinnar tilheyra mér!
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Hjarðirnar á fjöllunum og fuglar loftsins – allt er það mitt.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Væri ég hungraður, segði ég þér ekki frá því – allt á jörðu er mitt, ekkert er undan skilið.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Nei, ég þrái ekki kjötfórnir þínar og blóðfórnir,
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
heldur þakklæti og orðheldni.
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
Ákallaðu mig á degi neyðarinnar og þá mun ég frelsa þig. Og þú skalt vegsama mig. Já, þetta skaltu gera.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
En við hina óguðlegu segir Drottinn: „Hættið að þylja upp lögmál mitt og heimta af mér,
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
þið sem hafnið aga og lítilsvirðið boðorð mín.
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Þið aðstoðið þjófinn og samneytið hórkörlum.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Þið bölvið og ljúgið
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
og baktalið bróður ykkar.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Þannig ferst ykkur og svo á ég að þegja?! Er ég þá eins og þið? Nei, ég mun hegna ykkur svo ekki verður um villst.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
En þið sem gleymduð Guði, fáið eitt tækifæri enn, síðan læt ég eyðinguna koma og þá er allt um seinan.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Sá sem færir þakkargjörð að fórn, heiðrar mig. Og þeir sem breyta eftir orðum mínum fá að sjá hjálpræði mitt.“
