Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Zsoltár Ászáftól. Isten, az Isten, az Örökkévaló beszélt, hívta a földet, napkeltétől napnyugtáig.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Cziónból, a tökéletes szépségűböl feltündöklött az Isten –
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
jöjjön Istenünk és ne hallgasson – tűz emészt előtte és körülötte viharzik nagyon.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Szólítja az eget felülről és a földet, hogy itélje népét.
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Gyűjtsétek elém a jámboraimat, kik áldozat mellett kötik meg szövetségemet
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
És hirdetik az egek az ő igazságát, hogy Isten itélni készül. Széla.
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Halljad népem, hadd beszéljek, Izraél, hadd intselek téged; Isten, a te Istened vagyok.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Nem vágóáldozataid miatt dorgállak, hisz égőáldozataid mindég előttem vannak;
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
nem fogadok el házadból tulkot, aklaidból bakokat.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Mert enyém minden vadja az erdőnek, a barmok hegyek ezrein;
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
ismerem a hegyek madarát mind, s mi a mezőn sürög, velem van.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Ha éhezném, nem mondanám neked, mert enyém a világ és teljessége.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Eszem-e én a bikák husát s a bakok vérét iszom-e?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Áldozz Istennek hálaáldozatot, és fizesd meg a legfelsőnek fogadásaidat;
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
és szólíts engem a szorongatá. s napján, kiragadlak s te majd tisztelsz engem.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
A gonosznak pedig mondja az Isten: Mit reeked elbeszélned törvényeimet, s miért veszed szájadra szövetségemet?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Holott te gyűlölöd az oktatást s magad mögé dobtad szavaimat.
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Ha tolvajt láttál, czimboráltál vele és házasságtörőkkel van osztályrészed.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Szájadat neki eresztetted rosszra, s nyelvedet csalárdsághoz tapasztod.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Ülsz, testvéred ellen beszélsz, anyád fiára mocskot vetsz.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Ezeket tetted, és hallgattam, azt képzelted, olyan vagyok mint te; hadd dorgállak meg, hadd sorolom föl szemeid előtt.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Értsétek hát ezt meg, ti Istenfelejtők, nehogy szaggassak s nincs, a ki mentene.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
A ki hálaáldozatot áldoz, tisztel engemet, s a ki az útra ügyel, azzal láttatom Isten üdvösségét!
