Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Ein Psalm von Asaph. Der Gott der Götter, der HERR, redet und ruft der Erde zu
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
aus Zion, der Krone der Schönheit, strahlt Gott in lichtem Glanz hervor:
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
unser Gott kommt und kann nicht schweigen, verzehrendes Feuer geht vor ihm her, und rings um ihn her stürmt es gewaltig.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Er ruft dem Himmel droben zu und der Erde, um sein Volk zu richten:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
»Versammelt mir meine Gesetzestreuen, die den Bund mit mir geschlossen beim Opfer!«
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Da taten die Himmel seine Gerechtigkeit kund; denn Gott selbst ist’s, der da Gericht hält. (SELA)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
»Höre, mein Volk, und laß mich reden, Israel, daß ich dich ernstlich warne: Gott, dein Gott bin ich!
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Nicht deiner Opfer wegen rüge ich dich, sind doch deine Brandopfer stets mir vor Augen.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Doch ich mag nicht Stiere nehmen aus deinem Hause, nicht Böcke aus deinen Hürden;
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
denn mein ist alles Wild des Waldes, das Getier auf meinen Bergen zu Tausenden.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Ich kenne jeden Vogel auf den Bergen, und was auf dem Felde sich regt, steht mir zur Verfügung.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Hätte ich Hunger: ich brauchte es dir nicht zu sagen, denn mein ist der Erdkreis und all seine Fülle.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Esse ich etwa das Fleisch von Stieren, und soll ich das Blut von Böcken trinken?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Bringe Dank dem HERRN als Opfer dar und bezahle so dem Höchsten deine Gelübde,
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
und rufe mich an am Tage der Not, so will ich dich retten, und du sollst mich preisen!«
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Zum Gottlosen aber spricht der Allherr: »Was hast du meine Satzungen aufzuzählen und meinen Bund im Munde zu führen,
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
da du selbst doch die Zucht mißachtest und meinen Worten den Rücken kehrst?
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Siehst du einen Dieb, so befreundest du dich mit ihm, und mit Ehebrechern hast du Gemeinschaft;
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
deinem Munde läßt du freien Lauf zur Bosheit, und deine Zunge zettelt Betrug an;
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
du sitzest da und redest (Böses) gegen deinen Bruder und bringst den Sohn deiner Mutter in Verruf!
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Das (alles) hast du getan, und ich habe geschwiegen; da hast du gedacht, ich sei so wie du. Das mache ich dir zum Vorwurf und gebe dir’s zu bedenken.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
O beherzigt das wohl, ihr Gottvergeßnen: sonst raffe ich euch hinweg ohne Rettung!
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Wer Dank als Opfer darbringt, erweist mir Ehre, und wer unsträflich wandelt, den lasse ich schauen Gottes Heil.«
