Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Ein Lied, von Asaph. - Gott, Gott der Herr, soll reden; rufe er die Erde vom Aufgang bis zum Niedergang!
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Von Sion her, der Schönheit Krone, erstrahle Gott!
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
So komme wieder unser Gott und schweige nicht! Verzehrend Feuer schreite vor ihm her; gewaltig stürme es um ihn!
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Dem Himmel droben rufe er und dann der Erde mit den Worten:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
"Versammelt mir jetzt meine Frommen, die einen Bund mit mir geschlossen!", daß sie sein Volk der Opfer wegen richten.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Der Himmel lege Zeugnis dafür ab: "Er ist im Recht; er ist ein Gott des Rechtes." (Sela)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Mein Volk, gib acht und laß mich reden, Israel! Dich ermahn ich ernstlich: "Gott, dein Gott, bin ich.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Ich tadle dich nicht deiner Opfer wegen, und deine Brandopfer steht immer mir vor Augen.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Doch brauche ich kein Rind aus deinem Hause, aus deinen Hürden keine Böcke.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Denn mein ist alles Wild im Walde, auf Tausenden von Bergen das Getier.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Ich kenne alle Vögel im Gebirge; mir steht zu Diensten das, was sich im Felde regt.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Und sollte je ich hungern, dir sagt' ich es nicht; mein ist die Welt und was sie füllt.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Will ich denn Fleisch von Stieren essen? Und trinke ich der Böcke Blut?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Bring Dank dem Herrn zum Opfer dar und löse so dem Höchsten dein Gelübde!
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
Und ruf am Tag der Not mich an. Dann werde ich dich retten. Aber danken sollst du mir."
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Zum Frevler aber spreche Gott: "Was schwatzest du von meinen Satzungen und führst im Munde meinen Bund!
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Du hassest doch die Zucht, und meine Worte schlägst du in den Wind.
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Kaum siehst du einen Dieb, so läufst du schon mit ihm. Mit Ehebrechern gehst du um
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
und lässest deinen Mund in Bosheit sich ergehen, und deine Zunge paarest du mit Trug.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Da setzst du dich und redest gegen deinen Bruder, verleumdest deiner Mutter Sohn.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Das tust du, und ich sollte schweigen? Du dächtest dann, ich sei wie du. Zur Rede stelle ich dich jetzt und zeige deutlich dir den Unterschied-
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Dies merkt, ihr Gottvergessenen! Sonst raffe ich euch rettungslos dahin.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Wer Dank darbringt, der gibt mir Ehre. Wer gutes Beispiel gibt, den laß' ich göttlich Heil erblicken."
