Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Ein Psalm Asafs. / El Elohim Jahwe: Er redet / Und ruft der Erde d vom Aufgang der Sonne bis zum Niedergang.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Aus Zion, der Schönheit Krone, / Strahlt Elohim hervor.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Unser Gott, er kommt und schweiget nicht. / Verzehrend Feuer geht vor ihm her, / Rings um ihn stürmt es gewaltig.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Er ruft die Himmel droben herbei. / Und die Erde, sein Volk zu richten:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
"Versammelt mir die Frommen, / Die den Bund mit mir im Opfer geschlossen!"
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Die Himmel künden seine Gerechtigkeit; / Denn Elohim — er ist's, der richtet! (Sela)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
"Höre, mein Volk, o laß mich reden! / Israel, laß mich dich warnen! / Elohim, dein Gott, bin ich.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Nicht deiner Schlachtopfer wegen rüge ich dich — / Sind doch deine Brandopfer immer vor mir.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Nicht brauche ich Stiere aus deinem Hause / Noch Böcke aus deinen Hürden.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Denn mein ist alles Wild des Waldes, / Das viele Getier auf den Bergen.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Ich kenne jeden Vogel der Berge, / Und was auf den Feldern sich regt, ist mein.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Sollte mich hungern, dir sagte ich's nicht. / Denn mein ist der Erdkreis und was ihn erfüllt.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Esse ich etwa der Stiere Fleisch / Und trink ich der Böcke Blut?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Opfere Elohim Dank / Und bezahle dem Höchsten deine Gelübde!
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
"Rufe mich an am Tage der Not: / Dann will ich dich retten, daß du mich ehrest."
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Aber zum Frevler spricht Elohim: / Wie? du zählst meine Satzungen auf / Und redest von meinem Bund?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Das wagst du und hasset doch Zucht / Und wirfst meine Worte hinter dich?
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Siehst du einen Dieb, so gesellst du dich ihm, / Und mit Ehebrechern gehest du um.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Du lässest deinen Mund zum Bösen los, / Und deine Zunge spinnet Trug.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Mit andern verleumdest du deinen Bruder, / Deiner Mutter Sohn hängst du Schande an.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Das hast du getan, und ich schwieg dazu. / Da dachtest du denn: ich wäre wie du. / Aber ich will dich zur Rechenschaft ziehn, / Dir's unter die Augen stellen."
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Merkt das wohl, die ihr Gottes vergeßt; / Sonst werd ich zerreißen, und niemand rettet.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Wer Dank opfert, der ehret mich recht, / Und er bahnet den Weg, / Auf dem ich ihm zeige das Heil Elohims.
