Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Psaume d'Asaph. Dieu, l'Éternel Dieu, a parlé; et il a appelé la terre, du soleil levant au soleil couchant.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
De Sion, parfaite en beauté, Dieu a resplendi.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Notre Dieu vient, et ne demeure plus dans le silence; devant lui est un feu dévorant; autour de lui, une violente tempête.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Il appelle les cieux en haut et la terre, pour juger son peuple:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Assemblez-moi mes fidèles, qui ont fait alliance avec moi par le sacrifice.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Et les cieux proclament sa justice, car c'est Dieu lui-même qui vient juger.
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Écoute, mon peuple, et je parlerai; je témoignerai contre toi, ô Israël! Je suis Dieu, ton Dieu.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Je ne te reprendrai pas sur tes sacrifices, ni sur tes holocaustes, qui sont continuellement devant moi.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Je ne prendrai point de taureau dans ta maison, ni de bouc dans tes bergeries.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Car tous les animaux des forêts sont à moi, les bêtes des montagnes par milliers.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Je connais tous les oiseaux des montagnes, et tout ce qui se meut dans les champs est en mon pouvoir.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Si j'avais faim, je ne t'en dirais rien, car le monde avec tout ce qu'il renferme est à moi.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Mangerais-je la chair des forts taureaux, ou boirais-je le sang des boucs?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Offre à Dieu le sacrifice de la louange, et accomplis tes vœux envers le Très-Haut;
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
Et invoque-moi au jour de la détresse: je te délivrerai et tu me glorifieras.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Mais Dieu dit au méchant: Est-ce à toi de réciter mes lois, et d'avoir mon alliance dans la bouche?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Toi qui hais la correction et qui jettes mes paroles derrière toi?
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Quand tu vois un larron, tu te plais avec lui, et ta portion est avec les adultères.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Tu laisses aller ta bouche au mal, et ta langue trame la fraude.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Quand tu t'assieds, tu parles contre ton frère; tu diffames le fils de ta mère.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Voilà ce que tu as fait, et je me suis tu. Tu as cru que j'étais vraiment comme toi. Je te reprendrai, et je mettrai le tout devant tes yeux.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Comprenez donc cela, vous qui oubliez Dieu, de peur que je ne déchire et que personne ne délivre!
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Celui qui offre pour sacrifice la louange, m'honore; et à celui qui règle sa voie, je ferai voir le salut de Dieu.
