Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Psaume d’Asaph. Dieu, Dieu, l’Éternel, parle, et convoque la terre, Depuis le soleil levant jusqu’au soleil couchant.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
De Sion, beauté parfaite, Dieu resplendit.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Il vient, notre Dieu, il ne reste pas en silence; Devant lui est un feu dévorant, Autour de lui une violente tempête.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Il crie vers les cieux en haut, Et vers la terre, pour juger son peuple:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Rassemblez-moi mes fidèles, Qui ont fait alliance avec moi par le sacrifice!
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Et les cieux publieront sa justice, Car c’est Dieu qui est juge. (Pause)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Écoute, mon peuple! Et je parlerai; Israël! Et je t’avertirai. Je suis Dieu, ton Dieu.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Ce n’est pas pour tes sacrifices que je te fais des reproches; Tes holocaustes sont constamment devant moi.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Je ne prendrai pas de taureau dans ta maison, Ni de bouc dans tes bergeries.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Car tous les animaux des forêts sont à moi, Toutes les bêtes des montagnes par milliers;
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Je connais tous les oiseaux des montagnes, Et tout ce qui se meut dans les champs m’appartient.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Si j’avais faim, je ne te le dirais pas, Car le monde est à moi et tout ce qu’il renferme.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Est-ce que je mange la chair des taureaux? Est-ce que je bois le sang des boucs?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Offre pour sacrifice à Dieu des actions de grâces, Et accomplis tes vœux envers le Très-Haut.
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
Et invoque-moi au jour de la détresse; Je te délivrerai, et tu me glorifieras.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Et Dieu dit au méchant: Quoi donc! Tu énumères mes lois, Et tu as mon alliance à la bouche,
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Toi qui hais les avis, Et qui jettes mes paroles derrière toi!
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Si tu vois un voleur, tu te plais avec lui, Et ta part est avec les adultères.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Tu livres ta bouche au mal, Et ta langue est un tissu de tromperies.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Tu t’assieds, et tu parles contre ton frère, Tu diffames le fils de ta mère.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Voilà ce que tu as fait, et je me suis tu. Tu t’es imaginé que je te ressemblais; Mais je vais te reprendre, et tout mettre sous tes yeux.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Prenez-y donc garde, vous qui oubliez Dieu, De peur que je ne déchire, sans que personne délivre.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Celui qui offre pour sacrifice des actions de grâces me glorifie, Et à celui qui veille sur sa voie Je ferai voir le salut de Dieu.
