Псалми 50
1 Псалом Асафів.
A Psalm of Asaph. The mighty God, [even] the LORD, hath spoken, and called the earth from the rising of the sun unto the going down thereof.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Out of Zion, the perfection of beauty, God hath shined.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Our God shall come, and shall not keep silence: a fire shall devour before him, and it shall be very tempestuous round about him.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
He shall call to the heavens from above, and to the earth, that he may judge his people.
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Gather my saints together unto me; those that have made a covenant with me by sacrifice.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
And the heavens shall declare his righteousness: for God [is] judge himself. (Selah)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Hear, O my people, and I will speak; O Israel, and I will testify against thee: I [am] God, [even] thy God.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
I will not reprove thee for thy sacrifices or thy burnt offerings, [to have been] continually before me.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
I will take no bullock out of thy house, [nor] he goats out of thy folds.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
For every beast of the forest [is] mine, [and] the cattle upon a thousand hills.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
I know all the fowls of the mountains: and the wild beasts of the field [are] mine.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
If I were hungry, I would not tell thee: for the world [is] mine, and the fulness thereof.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Will I eat the flesh of bulls, or drink the blood of goats?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Offer unto God thanksgiving; and pay thy vows unto the most High:
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
And call upon me in the day of trouble: I will deliver thee, and thou shalt glorify me.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
But unto the wicked God saith, What hast thou to do to declare my statutes, or [that] thou shouldest take my covenant in thy mouth?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Seeing thou hatest instruction, and castest my words behind thee.
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
When thou sawest a thief, then thou consentedst with him, and hast been partaker with adulterers.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Thou givest thy mouth to evil, and thy tongue frameth deceit.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Thou sittest [and] speakest against thy brother; thou slanderest thine own mother’s son.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
These [things] hast thou done, and I kept silence; thou thoughtest that I was altogether [such an one] as thyself: [but] I will reprove thee, and set [them] in order before thine eyes.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Now consider this, ye that forget God, lest I tear [you] in pieces, and [there be] none to deliver.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Whoso offereth praise glorifieth me: and to him that ordereth [his] conversation [aright] will I shew the salvation of God.
