Псалми 50
1 Псалом Асафів.
The mighty God, even the LORD, has spoken, and called the earth from the rising of the sun unto the going down thereof.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Out of Zion, the perfection of beauty, God has shined.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Our God shall come, and shall not keep silence: a fire shall devour before him, and it shall be very tempestuous round about him.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
He shall call to the heavens from above, and to the earth, that he may judge his people.
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Gather my saints together unto me; those that have made a covenant with me by sacrifice.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
And the heavens shall declare his righteousness: for God is judge himself. (Selah)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Hear, O my people, and I will speak; O Israel, and I will testify against you: I am God, even your God.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
I will not reprove you for your sacrifices or your burnt offerings, to have been continually before me.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
I will take no bullock out of your house, nor he goats out of your folds.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
For every beast of the forest is mine, and the cattle upon a thousand hills.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
I know all the fowls of the mountains: and the wild beasts of the field are mine.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
If I were hungry, I would not tell you: for the world is mine, and the fullness thereof.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Will I eat the flesh of bulls, or drink the blood of goats?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Offer unto God thanksgiving; and pay your vows unto the most High:
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
And call upon me in the day of trouble: I will deliver you, and you shall glorify me.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
But unto the wicked God says, What have you to do to declare my statutes, or that you should take my covenant in your mouth?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Seeing you hate instruction, and casts my words behind you.
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
When you saw a thief, then you consented with him, and have been partaker with adulterers.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
You give your mouth to evil, and your tongue frames deceit.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
You sit and speak against your brother; you slander your own mother's son.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
These things have you done, and I kept silence; you thought that I was altogether such an one as yourself: but I will reprove you, and set them in order before your eyes.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Now consider this, all of you that forget God, lest I tear you in pieces, and there be none to deliver.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Whoso offers praise glorifies me: and to him that orders his conversation aright will I show the salvation of God.
