Псалми 50
1 Псалом Асафів.
A Psalm. Of Asaph. God, Elohim-Jehovah, hath spoken, and called the earth from the rising of the sun unto the going down thereof.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Out of Zion, the perfection of beauty, God hath shined forth.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Our God will come, and will not keep silence: fire shall devour before him, and it shall be very tempestuous round about him.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
He will call to the heavens from above, and to the earth, that he may judge his people:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Gather unto me my godly ones, those that have made a covenant with me by sacrifice!
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
And the heavens shall declare his righteousness; for God executeth judgment himself. (Selah)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Hear, my people, and I will speak; O Israel, and I will testify unto thee: I am God, thy God.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
I will not reprove thee for thy sacrifices, or thy burnt-offerings, continually before me;
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
I will take no bullock out of thy house, [nor] he-goats out of thy folds:
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
For every beast of the forest is mine, the cattle upon a thousand hills;
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
I know all the fowl of the mountains, and the roaming creatures of the field are mine:
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
If I were hungry, I would not tell thee; for the world is mine, and the fulness thereof.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Should I eat the flesh of bulls, and drink the blood of goats?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Offer unto God thanksgiving, and perform thy vows unto the Most High;
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
And call upon me in the day of trouble; I will deliver thee, and thou shalt glorify me.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
But unto the wicked God saith, What hast thou to do to declare my statutes, or that thou shouldest take my covenant into thy mouth,
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Seeing thou hast hated correction and hast cast my words behind thee?
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
When thou sawest a thief, thou didst take pleasure in him, and thy portion was with adulterers;
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Thou lettest thy mouth loose to evil, and thy tongue frameth deceit;
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Thou sittest [and] speakest against thy brother, thou revilest thine own mother's son:
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
These [things] hast thou done, and I kept silence; thou thoughtest that I was altogether as thyself: [but] I will reprove thee, and set [them] in order before thine eyes.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Now consider this, ye that forget God, lest I tear in pieces, and there be no deliverer.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Whoso offereth praise glorifieth me; and to him that ordereth [his] way will I shew the salvation of God.
