Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Асафов псалом. Господ Бог Иеова е говорил и призовал земята От изгряването на слънцето до захождането му.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
От Сион, съвършенството на красотата, Бог е възсиял.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Нашият Бог ще дойде и няма да мълчи; Ще има пред Него огън поглъщащ, И около Него силна буря.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Ще призове небесата отгоре, И земята, за да съди людете Си, казвайки:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Съберете Ми Моите светии, Които направиха с Мене завет с жертви.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
И небесата ще известят правдата Му, Защото сам Бог е съдия. (Села)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Слушайте, люде Мои, и ще говоря, - Израилю, и ще заявя пред тебе: Бог, твоят Бог съм Аз.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Не ще да те изоблича поради жертвите ти, Нито поради твоите всеизгаряния, които са винаги пред Мене,
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Не ща да приема юнец от къщата ти, Нито козли от стадата ти;
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Защото Мои са всичките горски зверове, И добитъкът, който е по хиляди хълмове.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Познавам всичките планински птици, И полските зверове са в ума Ми.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Ако огладнеех, не щях да кажа на тебе; Защото Моя е вселената и всичко що има в нея.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Ще ям ли Аз месо от юнци? Ще пия ли кръв от козли?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Принеси Богу жертва на хваление, И изпълни на Всевишния обреците си;
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
И призови Ме в ден на напаст; И Аз ще те избавя; и ти ще Ме прославиш.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Но на нечестивия казва Бог: Що правиш ти та разгласяваш Моите повеления, И разказваш завета Ми с устата си,
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Тъй като сам ти мразиш поука, И хвърляш зад себе си Моите думи?
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Ако видиш крадец, тичаш с него, И с прелюбодейците участвуваш.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Предаваш устата си на зло. И езикът ти устройва коварство.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Като седиш, говориш против брата си; Разсяваш клетвата против сина на майка си.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Понеже си сторил това, и Аз премълчах, Ти си помислил, че съм съвсем подобен на тебе; Но Аз ще те изоблича, и ще изредя всичко това пред очите ти.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Разсъдете, прочее, за това, вие, които забравяте Бога, Да не би да ви разкъсам, без да се намери кой да ви избави.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Който принася жертва на хвала, той Ме прославя; И на онзи, който оправя пътя си, ще покажа Божието спасение.
