Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
Oigan esto, pueblos todos, Escuchen todos los habitantes del mundo,
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
Tanto los humildes como los de alto nivel, Ricos y pobres juntamente.
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Mi boca hablará sabiduría, Y la meditación de mi corazón entendimiento.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Inclinaré al proverbio mi oído. Declararé con el arpa mi dicho.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
¿Por qué tengo que temer en días de adversidad Cuando me rodea la iniquidad de mis adversarios,
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
Que confían en la abundancia de sus posesiones, Y se jactan de sus inmensas riquezas?
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Ninguno de ellos puede de algún modo redimir al hermano, Ni pagar su rescate a ʼElohim.
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
Porque la redención de su vida es costosa, Y nunca será suficiente,
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
Para que viva eternamente Y jamás pase a corrupción.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Porque ve que aun los sabios mueren Igual como perecen el ignorante y el necio, Y dejan a otros sus riquezas.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
Su íntima aspiración es que sus casas sean eternas, Sus moradas, por todas las generaciones. A sus tierras dan sus nombres.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Pero el hombre no permanecerá con honra. Es como las bestias que perecen.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Esta es la senda de los necios, Y de aquellos que tras ellos aprueban sus palabras. (Selah)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Como un rebaño están destinados al Seol, La muerte los pastorea. Los rectos se enseñorearán de ellos por la mañana, Se consumirá su buen parecer, Y el Seol será su morada. (Sheol h7585)
Pero ʼElohim redimirá mi alma del poder del Seol, Porque me llevará consigo. (Selah) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
No temas cuando alguno se enriquece, Cuando aumenta el esplendor de su casa.
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
Porque nada llevará al morir, Ni descenderá su esplendor tras él.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Aunque se congratule mientras vive, Aunque sea alabado porque prospera,
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
Se irá a la generación de sus antepasados Y nunca jamás verá la luz.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
El hombre que vive con honor, Pero no entiende [esto], Es como las bestias que perecen.
