< Псалми 49 >

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
Начальнику хора. Сынов Кореевых. Псалом. Слушайте сие, все народы; внимайте сему, все живущие во вселенной, -
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
и простые и знатные, богатый, равно как бедный.
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Уста мои изрекут премудрость, и размышления сердца моего - знание.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Приклоню ухо мое к притче, на гуслях открою загадку мою:
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
“для чего бояться мне во дни бедствия, когда беззаконие путей моих окружит меня?”
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
Надеющиеся на силы свои и хвалящиеся множеством богатства своего!
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
человек никак не искупит брата своего и не даст Богу выкупа за него:
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
дорога цена искупления души их, и не будет того вовек,
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
чтобы остался кто жить навсегда и не увидел могилы.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Каждый видит, что и мудрые умирают, равно как и невежды и бессмысленные погибают и оставляют имущество свое другим.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
В мыслях у них, что домы их вечны, и что жилища их в род и род, и земли свои они называют своими именами.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Но человек в чести не пребудет; он уподобится животным, которые погибают.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Этот путь их есть безумие их, хотя последующие за ними одобряют мнение их.
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Как овец, заключат их в преисподнюю; смерть будет пасти их, и наутро праведники будут владычествовать над ними; сила их истощится; могила - жилище их. (Sheol h7585)
15 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
Но Бог избавит душу мою от власти преисподней, когда примет меня. (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Не бойся, когда богатеет человек, когда слава дома его умножается:
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
ибо умирая не возьмет ничего; не пойдет за ним слава его;
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
хотя при жизни он ублажает душу свою, и прославляют тебя, что ты удовлетворяешь себе,
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
но он пойдет к роду отцов своих, которые никогда не увидят света.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Человек, который в чести и неразумен, подобен животным, которые погибают.

< Псалми 49 >