Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
Ouvi isto, vós todos os povos; inclinae os ouvidos, todos os moradores do mundo,
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
Tanto baixos como altos, tanto ricos como pobres.
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
A minha bocca fallará de sabedoria; e a meditação do meu coração será de entendimento.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Inclinarei os meus ouvidos a uma parabola: declararei o meu enigma na harpa.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Porque temerei eu nos dias maus, quando me cercar a iniquidade dos que me armam ciladas?
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
Aquelles que confiam na sua fazenda, e se gloriam na multidão das suas riquezas,
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Nenhum d'elles de modo algum pode remir a seu irmão, ou dar a Deus o resgate d'elle
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
(Pois a redempção da sua alma é carissima, e cessará para sempre);
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
Para que viva para sempre, e não veja corrupção:
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Porque elle vê que os sabios morrem: perecem egualmente tanto o louco como o brutal, e deixam a outros os seus bens.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
O seu pensamento interior é que as suas casas serão perpetuas e as suas habitações de geração em geração: dão ás suas terras os seus proprios nomes.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Todavia o homem que está na honra não permanece; antes é como os brutos que perecem.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Este caminho d'elles é a sua loucura; comtudo a sua posteridade approva as suas palavras (Selah)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Como ovelhas são postos na sepultura; a morte se alimentará d'elles; e os rectos terão dominio sobre elles na manhã, e a sua formosura na sepultura se consumirá da sua morada. (Sheol h7585)
Mas Deus remirá a minha alma do poder da sepultura, pois me receberá (Selah) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Não temas, quando alguem se enriquece, quando a gloria da sua casa se engrandece.
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
Porque, quando morrer, nada levará comsigo, nem a sua gloria o acompanhará.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Ainda que na sua vida elle bemdisse a sua alma, e os homens te louvam, quando fizeres bem a ti mesmo,
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
Irá para a geração de seus paes; elles nunca verão a luz
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
O homem que está na honra, e não tem entendimento, é similhante ás bestas que perecem.
