Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
Til songmeisteren; av Korahs born; ein salme. Høyr dette, alle folk, vend øyra til, alle de som bur i verdi,
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
både låge og høge, rik og fatig, alle saman!
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Min munn skal tala visdom, og det som mitt hjarta tenkjer upp, er vit.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Eg vil bøygja mitt øyra til fyndord, eg vil lata upp mi gåta til harpeljod.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Kvi skal eg ottast i dei vonde dagar, når vondskap av mine forfylgjarar kringset meg,
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
dei som set si lit til sitt gods og rosar seg av sin store rikdom?
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Ein mann kann ikkje løysa ut ein bror, kann ikkje gjeva Gud løysepengar for honom
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
- utløysingi av deira liv er for dyr, og han let det vera til æveleg tid -
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
so han skulde halda ved å liva for alltid og ikkje sjå gravi.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Nei, han må sjå: Vismenner døyr, dåre og fåviting gjeng burt alle saman og let sitt gods etter seg til andre.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
Deira inste tanke er at deira hus skal standa æveleg, deira bustader frå ætt til ætt; dei kallar sin jorder etter sine namn.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Men eit menneskje i høg vyrdnad vert ikkje verande; han er lik dyri, dei må tagna.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
So gjeng det deim som er fulle av tru til seg sjølve, og etter deim fylgjer dei som likar deira tale. (Sela)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Som sauer vert dei førde ned i helheimen, dauden gjæter deim, og dei trurøkne tred deim ned, når morgonen renn; og deira skapnad vert øydelagd av helheimen, so dei hev ingen heimstad lenger. (Sheol h7585)
Men Gud skal løysa ut mi sjæl or handi på helheimen; for han skal taka meg til seg. (Sela) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Ottast ikkje når ein mann vert rik, når hans hus kjem til stor æra!
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
For han skal ingen ting taka med seg når han døyr; hans æra skal ikkje fara ned etter honom.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Um han og velsignar si sjæl i si livstid, og dei prisar deg for di du gjer deg gode dagar,
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
so skal du då koma til di fedreætt, dei som ikkje ser ljoset i all æva.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Eit menneskje i høg vyrdnad, som ikkje hev vit, vert lik dyri; dei må tagna.
