Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
In finem, filiis Core Psalmus. Audite hæc omnes Gentes: auribus percipite omnes, qui habitatis orbem:
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
Quique terrigenæ, et filii hominum: simul in unum dives et pauper.
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Os meum loquetur sapientiam: et meditatio cordis mei prudentiam.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Inclinabo in parabolam aurem meam: aperiam in psalterio propositionem meam.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Cur timebo in die mala? iniquitas calcanei mei circumdabit me:
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
Qui confidunt in virtute sua: et in multitudine divitiarum suarum gloriantur.
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Frater non redimit, redimet homo: non dabit Deo placationem suam.
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
Et pretium redemptionis animæ suæ: et laborabit in æternum,
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
et vivet adhuc in finem.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Non videbit interitum, cum viderit sapientes morientes: simul insipiens, et stultus peribunt. Et relinquent alienis divitias suas:
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
et sepulchra eorum domus illorum in æternum. Tabernacula eorum in progenie, et progenie: vocaverunt nomina sua in terris suis.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Et homo, cum in honore esset, non intellexit: comparatus est iumentis insipientibus, et similis factus est illis.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Hæc via illorum scandalum ipsis: et postea in ore suo complacebunt.
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Sicut oves in inferno positi sunt: mors depascet eos. Et dominabuntur eorum iusti in matutino: et auxilium eorum veterascet in inferno a gloria eorum. (Sheol h7585)
Verumtamen Deus redimet animam meam de manu inferi, cum acceperit me. (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Ne timueris cum dives factus fuerit homo: et cum multiplicata fuerit gloria domus eius.
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
Quoniam cum interierit, non sumet omnia: neque descendet cum eo gloria eius.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Quia anima eius in vita ipsius benedicetur: confitebitur tibi cum benefeceris ei.
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
Introibit usque in progenies patrum suorum: et usque in æternum non videbit lumen.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Homo, cum in honore esset, non intellexit: comparatus est iumentis insipientibus, et similis factus est illis.
