Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
(고라 자손의 시. 영장으로 한 노래) 만민들아 이를 들어라 세상의 거민들아 귀를 기울이라
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
귀천 빈부를 물론하고 다 들을지어다
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
내 입은 지혜를 말하겠고 내 마음은 명철을 묵상하리로다
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
내가 비유에 내 귀를 기울이고 수금으로 나의 오묘한 말을 풀리로다
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
죄악이 나를 따라 에우는 환난의 날에 내가 어찌 두려워하랴
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
자기의 재물을 의지하고 풍부함으로 자긍하는 자는
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
아무도 결코 그 형제를 구속하지 못하며 저를 위하여 하나님께 속전을 바치지도 못할 것은
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
저희 생명의 구속이 너무 귀하며 영영히 못할 것임이라
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
저로 영존하여 썩음을 보지 않게 못하리니
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
저가 보리로다 지혜있는 자도 죽고 우준하고 무지한 자도 같이 망하고 저희 재물을 타인에게 끼치는도다
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
저희의 속 생각에 그 집이 영영히 있고 그 거처가 대대에 미치리라 하여 그 전지를 자기 이름으로 칭하도다
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
사람은 존귀하나 장구치 못함이여 멸망하는 짐승같도다
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
저희의 이 행위는 저희의 우매함이나 후세 사람은 오히려 저희 말을 칭찬하리로다 (셀라)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
양 같이 저희를 음부에 두기로 작정되었으니 사망이 저희 목자일 것이라 정직한 자가 아침에 저희를 다스리리니 저희 아름다움이 음부에서 소멸하여 그 거처조차 없어지려니와 (Sheol h7585)
하나님은 나를 영접하시리니 이러므로 내 영혼을 음부의 권세에서 구속하시리로다 (셀라) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
사람이 치부하여 그 집 영광이 더할 때에 너는 두려워 말지어다
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
저가 죽으매 가져가는 것이 없고 그 영광이 저를 따라 내려가지 못함이로다
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
저가 비록 생시에 자기를 축하하며 스스로 좋게 함으로 사람들에게 칭찬을 받을지라도
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
그 역대의 열조에게로 돌아가리니 영영히 빛을 보지 못하리로다
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
존귀에 처하나 깨닫지 못하는 사람은 멸망하는 짐승같도다
