Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
Dem Vorsänger. Von den Kindern Korahs. Ein Psalm. Höret dies, ihr Völker alle, merket doch auf, alle Bewohner der Welt,
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
ihr Kinder des Volkes und Herrensöhne, alle miteinander, reich und arm!
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Mein Mund soll Weisheit reden und das Dichten meines Herzens verständig sein.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Ich will einem Spruche lauschen und beim Harfenspiel mein Rätsel lösen.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Warum sollte ich mich fürchten zur bösen Zeit, wenn mich die Missetat meiner Verfolger umringt?
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
Sie verlassen sich auf ihr Vermögen und prahlen mit ihrem großen Reichtum.
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Und doch kann kein Bruder den andern erlösen; er vermag Gott das Lösegeld nicht zu geben!
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
Zu teuer ist die Erlösung ihrer Seelen, so daß er auf ewig davon abstehen muß!
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
Oder sollte er immerdar leben und die Grube nicht sehen?
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Doch, er wird sie sehen! Die Weisen müssen sterben, die Toren und Narren kommen miteinander um und müssen ihr Vermögen andern überlassen.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
Das Grab ist ihr ewiges Haus, ihre Wohnung für und für, wenn sie auch nach ihren Namen Länder benannt haben.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Aber der Mensch bleibt nicht lange in seinem Glanz; er gleicht dem Vieh, das umgebracht wird.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Dieser ihr Weg ist ihre Torheit, und doch haben ihre Nachkommen Wohlgefallen an ihren Worten. (Pause)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Herdenweise sinken sie ins Totenreich hinab, der Tod weidet sie, und die Redlichen werden am Morgen über sie herrschen. Ihre Gestalt ist zum Vergehen bestimmt, das Totenreich zu ihrer Wohnung. (Sheol h7585)
Aber Gott wird meine Seele aus der Gewalt des Totenreiches erlösen; denn er wird mich annehmen! (Pause) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Fürchte dich nicht, wenn einer reich wird, wenn die Ehre seines Hauses groß wird;
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
denn bei seinem Tod nimmt er das alles nicht mit, seine Ehre fährt ihm nicht nach!
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Denn man preist ihn glücklich, solange er lebt (und man lobt dich, wenn es dir gut geht),
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
bis auch er eingehen wird zum Geschlecht seiner Väter, die in Ewigkeit das Licht nicht sehen.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Der Mensch im Glanz, doch ohne Verstand, ist gleich dem Vieh, das umgebracht wird!
