Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
Auf den Siegesspender, von den Korachiten, ein Lied. Ihr Völker alle, hört! Ihr Weltbewohner all, merkt auf!
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
Gemeine Leute, Herrensöhne, ihr all zusammen, reich und arm!
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Mein Mund trägt Weisheit vor, und meines Herzens Dichtung ist voll Einsicht.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Ich lausche einem Spruch, mein Lied mit Zitherspiel beginnend:
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Warum soll ich in Unglückstagen zagen, wo meiner Gegner Bosheit mich umgibt,
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
die auf ihr Gut vertrauen, sich ihres großen Reichtums rühmen?
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Nicht einer kann sich selbst loskaufen, nicht einer Gott für sich ein Lösegeld erlegen,
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
zu teuer ist der Loskauf ihrer selbst und so für alle Zeit unmöglich,
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
daß er für immer lebe und nicht die Grube sehe.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Da sieht man Weise sterben, wie Tor und Narr vergehn und andern ihr Vermögen hinterlassen.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
Für immer ist ihr Grab ihr Haus, für alle Zukunft ihre Wohnstätte, sie, deren Namen Weltruf hatten.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Der Mensch bleibt nicht im Ansehen, er gleicht den Tieren, die man würgt.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Das ist ihr Lauf; das ist's, was ihrer wartet, und was nach ihrem Ende wird, das können selber sie erzählen. (Sela)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Sie sind den Schafen gleich, die für die Unterwelt der Tod schon weidet; der führt sie unparteiisch bald hinab, zur Unterwelt, zu ihrer Wohnung, wo ihr Gespenst verschwindet. (Sheol h7585)
Doch Gott behütet meine Seele vor der Unterwelt; er nimmt mich mit. (Sela) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Sei unbesorgt! Wenn einer sich bereichert, wenn seines Hauses Überfluß sich mehrt,
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
beim Sterben nimmt er doch nicht alles mit; sein Reichtum folgt ihm nicht hinab.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Er schätzte sich dann mit dem bloßen Leben glücklich, und priese glücklich dich, daß dir's noch gut ergeht.
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
Doch muß er zum Geschlechte seiner Väter gehen, die nimmermehr das Licht erblicken.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Der Mensch bleibt nicht im Ansehen, er gleicht den Tieren, die man würgt.
