Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
Veisuunjohtajalle; koorahilaisten virsi. Kuulkaa tämä, kaikki kansat, ottakaa korviinne, maailman asukkaat kaikki,
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
sekä alhaiset että ylhäiset, niin rikkaat kuin köyhät.
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Minun suuni puhuu viisautta, minun sydämeni ajatus on ymmärrystä.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
Minä kallistan korvani kuulemaan mietelauseita, minä selitän ongelmani kannelta soittaen.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Miksi minä pelkäisin pahoina päivinä, kun minun vainoojani vääryys piirittää minut?
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
He luottavat tavaroihinsa ja kerskaavat suuresta rikkaudestaan.
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Kukaan ei voi veljeänsä lunastaa eikä hänestä Jumalalle sovitusta maksaa.
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
Sillä hänen sielunsa lunastus on ylen kallis ja jää iäti suorittamatta,
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
että hän saisi elää iankaikkisesti eikä kuolemaa näkisi.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
Vaan hänen täytyy nähdä, että viisaat kuolevat, että tyhmät ja järjettömät myös hukkuvat ja jättävät toisille tavaransa.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
He luulevat, että heidän huoneensa pysyvät iäti ja heidän asuntonsa polvesta polveen; he nimittävät maatiloja nimensä mukaan.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Mutta ihminen, mahtavinkaan, ei ole pysyväinen: hän on verrattava eläimiin, jotka hukkuvat.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Näin käy niiden, jotka itseensä luottavat, ja heidän perässään niiden, jotka mielistyvät heidän puheisiinsa. (Sela)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Kuin lammaslauma heidät viedään tuonelaan, kuolema heitä kaitsee, jo huomenna oikeamieliset astuvat heidän ylitsensä; tuonela kalvaa heidän hahmoansa, eikä heillä ole asuntoa. (Sheol h7585)
Mutta minun sieluni Jumala lunastaa tuonelan vallasta, sillä hän ottaa minut huomaansa. (Sela) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Älä pelkää, jos joku rikastuu, jos hänen talonsa komeus karttuu.
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
Sillä kuollessaan ei hän ota mitään mukaansa, eikä hänen komeutensa astu alas hänen jäljessänsä.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Vaikka hän eläissänsä kiittää itseään siunatuksi, vaikka sinua ylistetään, kun vietät hyviä päiviä,
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
täytyy sinun mennä isiesi suvun tykö, jotka eivät ikinä enää valoa näe.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Ihminen, mahtavinkin, on ymmärrystä vailla, hän on verrattava eläimiin, jotka hukkuvat.
