Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
To the Overseer. — By sons of Korah. A Psalm. Hear this, all ye peoples, Give ear, all ye inhabitants of the world.
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
Both low and high, together rich and needy.
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
My mouth speaketh wise things, And the meditations of my heart [are] things of understanding.
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
I incline to a simile mine ear, I open with a harp my riddle:
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Why do I fear in days of evil? The iniquity of my supplanters doth compass me.
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
Those trusting on their wealth, And in the multitude of their riches, Do shew themselves foolish.
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
A brother doth no one at all ransom, He doth not give to God his atonement.
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
And precious [is] the redemption of their soul, And it hath ceased — to the age.
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
And still he liveth for ever, He seeth not the pit.
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
For he seeth wise men die, Together the foolish and brutish perish, And have left to others their wealth.
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
Their heart [is]: Their houses [are] to the age, Their tabernacles to all generations. They proclaimed their names over the lands.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
And man in honour doth not remain, He hath been like the beasts, they have been cut off.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
This their way [is] folly for them, And their posterity with their sayings are pleased. (Selah)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
As sheep for Sheol they have set themselves, Death doth afflict them, And the upright rule over them in the morning, And their form [is] for consumption. Sheol [is] a dwelling for him. (Sheol h7585)
Only, God doth ransom my soul from the hand of Sheol, For He doth receive me. (Selah) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Fear not, when one maketh wealth, When the honour of his house is abundant,
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
For at his death he receiveth nothing, His honour goeth not down after him.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
For his soul in his life he blesseth, (And they praise thee when thou dost well for thyself.)
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
It cometh to the generation of his fathers, For ever they see not the light.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Man in honour, who understandest not, Hath been like the beasts, they have been cut off!
