Псалми 49
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
(Til sangmesteren. Af Koras sønner. En salme.) Hør det, alle Folkeslag, lyt til, al Verdens Folk,
2 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
både høj og lav, både rig og fattig!
3 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
Min Mund skal tale Visdom, mit Hjerte udgransker Indsigt;
4 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
jeg bøjer mit Øre til Tankesprog, råder min Gåde til Strengeleg.
5 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
Hvorfor skulle jeg frygte i de onde dage, når mine lumske Fjender omringer mig med Brøde,
6 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
de, som stoler på deres gods og bryster sig af deres store rigdom?
7 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
Visselig, ingen kan købe sin sjæl fri og give Gud en løsesum
8 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
- Prisen for hans sjæl blev for høj, for evigt måtte han opgive det - så han kunde blive i Live
9 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
og aldrig få Graven at se;
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
nej, han skal se den; Vismænd dør, både Dåre og Tåbe går bort. Deres Gods må de afstå til andre,
11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
deres Grav er deres Hjem for evigt, deres Bolig Slægt efter Slægt, om Godser end fik deres Navn.
12 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
Trods Herlighed bliver Mennesket ikke, han er som Dyrene, der forgår.
13 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
Så går det dem, der tror sig trygge, så ender det for dem, deres Tale behager. (Sela)
14 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
I Dødsriget drives de ned som Får, deres Hyrde skal Døden være; de oprigtige træder på dem ved Gry, deres Skikkelse går Opløsning i Møde, Dødsriget er deres Bolig. (Sheol h7585)
Men Gud udløser min Sjæl af Dødsrigets Hånd, thi han tager mig til sig. (Sela) (Sheol h7585)
16 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
Frygt ej, når en Mand bliver rig, når hans Huses Herlighed øges;
17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
thi intet tager han med i Døden, hans Herlighed følger ham ikke.
18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
Priser han end i Live sig selv: "De lover dig for din Lykke!"
19 вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
han vandrer til sine Fædres Slægt, der aldrig får Lyset at skue.
20 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Den, som lever i Herlighed, men uden Forstand, han er som Dyrene, der forgår.
