Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Думнезеуле, ам аузит ку урекиле ноастре ши пэринций ноштри не-ау повестит лукрэриле пе каре ле-ай фэкут пе время лор, ын зилеле де одиниоарэ.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Ку мына Та ай изгонит нямурь ка сэ-й сэдешть пе ей, ай ловит попоаре ка сэ-й ынтинзь пе ей.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
Кэч ну прин сабия лор ау пус мына пе царэ, ну брацул лор й-а мынтуит, чи дряпта Та, брацул Тэу, лумина Фецей Тале, пентру кэ ый юбяй.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Думнезеуле, Ту ешть Ымпэратул меу: порунчеште избэвиря луй Иаков!
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Ку Тине доборым пе врэжмаший ноштри, ку Нумеле Тэу здробим пе потривничий ноштри.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
Кэч ну ын аркул меу мэ ынкред, ну сабия мя мэ ва скэпа;
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
чи Ту не избэвешть де врэжмаший ноштри ши дай де рушине пе чей че не урэск.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
Ной, ын фиекаре зи, не лэудэм ку Думнезеу ши пуруря слэвим Нумеле Тэу.
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Дар Ту не лепезь, не акоперь де рушине, ну май ешь ку оштириле ноастре;
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
не фачь сэ дэм досул ынаинтя врэжмашулуй, ши чей че не урэск ридикэ прэзь луате де ла ной.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Не дай ка пе ниште ой де мынкат ши не рисипешть принтре нямурь.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Винзь пе попорул Тэу пе нимик ши ну-л сокотешть де маре прец.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Не фачь де окара вечинилор ноштри, де батжокура ши де рысул челор че не ынконжоарэ.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Не фачь де поминэ принтре нямурь ши причинэ де клэтинаре дин кап принтре попоаре.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
Окара мя есте тотдяуна ынаинтя мя ши рушиня ымь акоперэ фаца
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
ла гласул челуй че мэ батжокореште ши мэ окэрэште, ла ведеря врэжмашулуй ши рэзбунэторулуй.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
Тоате ачестя ни се ынтымплэ фэрэ ка ной сэ Те фи уйтат, фэрэ сэ фи кэлкат легэмынтул Тэу:
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
да, инима ну ни с-а абэтут, паший ну ни с-ау депэртат де пе кэраря Та,
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
ка сэ не здробешть ын локуинца шакалилор ши сэ не акоперь ку умбра морций.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
Дакэ ам фи уйтат Нумеле Думнезеулуй ностру ши не-ам фи ынтинс мыниле спре ун думнезеу стрэин,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
н-ар шти Думнезеу лукрул ачеста, Ел, каре куноаште тайнеле инимий?
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Дар дин причина Та сунтем ынжунгияць ын тоате зилеле, сунтем привиць ка ниште ой сортите пентру мэчелэрие.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Трезеште-Те! Пентру че дормь, Доамне? Трезеште-Те! Ну не лепэда пе вечие!
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Пентру че Ыць аскунзь Фаца? Пентру че уйць де ненорочиря ши апэсаря ноастрэ?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
Кэч суфлетул не есте доборыт ын цэрынэ де мыхнире, трупул ностру есте липит де пэмынт.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Скоалэ-Те ка сэ не ажуць! Избэвеште-не, пентру бунэтатя Та!
