Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Przewodnikowi chóru. Psalm pouczający dla synów Korego. Boże, słyszeliśmy na własne uszy, nasi ojcowie opowiadali nam o tym, czego dokonałeś za ich dni, w czasach dawnych.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Ty własną ręką wypędziłeś pogan, a ich osadziłeś; wyniszczyłeś narody, a ich rozprzestrzeniłeś.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
Nie zdobyli bowiem ziemi swym mieczem ani ich nie wybawiło własne ramię, lecz twoja prawica i twoje ramię, i światło twego oblicza, bo upodobałeś ich sobie.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Ty jesteś moim Królem, o Boże; daj wybawienie Jakubowi.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Dzięki tobie pokonamy naszych wrogów, w twoje imię zdepczemy naszych przeciwników.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
Nie zaufam bowiem mojemu łukowi i nie wybawi mnie mój miecz;
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
Lecz ty nas wybawiłeś od naszych wrogów i zawstydziłeś tych, którzy nas nienawidzą.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
Każdego dnia chlubimy się Bogiem, a twoje imię będziemy sławić na wieki. (Sela)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
[Teraz] jednak odrzuciłeś nas i zawstydziłeś, i nie wyruszasz z naszymi wojskami.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Sprawiłeś, że cofnęliśmy się przed wrogiem, a ci, którzy nas nienawidzą, złupili nas.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Wydałeś nas na rzeź jak owce i rozproszyłeś nas wśród pogan.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Sprzedałeś swój lud za bezcen i nie zyskałeś na jego sprzedaży.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Wystawiłeś nas na wzgardę naszym sąsiadom, na szyderstwo i pośmiewisko tym, którzy nas otaczają.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Uczyniłeś nas tematem przysłowia wśród pogan, tak że narody kiwają głowami nad nami.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
Mój wstyd wciąż jest przede mną, a hańba mi twarz okrywa;
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
Na głos tego, który gardzi i bluźni, z powodu wroga i mściciela.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
To wszystko nas spotkało, a [jednak] nie zapomnieliśmy o tobie ani nie naruszyliśmy twojego przymierza.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Nasze serce się nie odwróciło ani nasze kroki nie zboczyły z twej ścieżki;
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
Chociaż powaliłeś nas w miejscu smoków i okryłeś nas cieniem śmierci.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
Gdybyśmy zapomnieli imienia naszego Boga i wyciągnęli ręce do obcego boga;
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
Czyż Bóg by się o tym nie dowiedział? Przecież on zna tajniki serca.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Lecz z powodu ciebie przez cały dzień nas zabijają, uważają nas za owce przeznaczone na rzeź.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Ocknij się; czemu śpisz, Panie? Obudź się, nie odrzucaj nas na wieki.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Czemu ukrywasz swoje oblicze i zapominasz o naszym utrapieniu i ucisku?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
Nasza dusza bowiem pogrążyła się w prochu, nasz brzuch przylgnął do ziemi.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Powstań nam na pomoc, odkup nas ze względu na twoje miłosierdzie.
