Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Til songmeisteren; av Korahs born; ein salme til lærdom. Gud, me hev høyrt med våre øyro, våre feder hev fortalt oss den gjerning du gjorde i deira dagar, i forne dagar.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Du dreiv ut heidningarne med di hand, men deim planta du; du øydelagde folkeslag, men deim breidde du ut.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
For ikkje med sitt sverd vann dei landet, og deira arm gav deim ikkje siger, men di høgre hand og din arm og ditt andlits ljos; for du hadde hugnad i deim.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Du, Gud, er min konge; byd at Jakob skal verta frelst!
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Ved deg skal me støyta ned våre fiendar, ved ditt namn skal me treda under føter deim som reiser seg imot oss.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
For min boge lit eg ikkje på, og mitt sverd gjev meg ikkje siger.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
Men du gjev oss siger yver våre fiendar, og deim som hatar oss, gjer du til skammar.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
Av Gud rosar me oss all dagen og lovar ditt namn til æveleg tid. (Sela)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Og endå hev du støytt oss burt og gjort oss til skam, og du dreg ikkje ut med våre herar.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Du let oss vika attende for fienden, og dei som hatar oss, fær seg herfang.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Du gjev oss burt som sauer til å eta upp, og spreider oss ikring millom heidningarne.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Du sel ditt folk for ingen ting, og ikkje set du høg pris på deim.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Du gjer oss til hæding for våre grannar, til spott og spe for deim som bur ikring oss.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Du gjer oss til eit ordtøke millom heidningarne; dei rister på hovudet åt oss millom folki.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
Heile dagen stend mi skam for mine augo, og blygsl breider seg yver mitt andlit,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
ved røysti av spottaren og hædaren, ved syni av fienden og den hemngiruge.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
Alt dette er kome yver oss, endå me ikkje hev gløymt deg og ikkje svike di pakt.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Vårt hjarta veik ikkje frå deg, og våre stig sveiv ikkje ut av din veg,
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
at du skulde slå oss sund der sjakalar bur, og breida oss ned i daudeskugge.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
Hadde me gløymt vår Guds namn og rett våre hender ut til ein framand gud,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
skulde Gud då ikkje ransaka det? for han kjenner hjartans løyndomar.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Men for di skuld vert me drepne all dagen, me er rekna som slagtesauer.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Vakna upp! Kvi søv du, Herre? Vakna då, støyt ikkje burt for alltid!
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Kvi løyner du di åsyn, gløymer vår armodsdom og vår trengsla?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
For vår sjæl er nedbøygd i moldi, vår likam nedtrykt til jordi.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Statt upp til hjelp for oss, og løys oss ut for din nåde skuld!
