Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Al maestro del coro. Dei figli di Core. Maskil. Dio, con i nostri orecchi abbiamo udito, i nostri padri ci hanno raccontato l'opera che hai compiuto ai loro giorni, nei tempi antichi.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Tu per piantarli, con la tua mano hai sradicato le genti, per far loro posto, hai distrutto i popoli.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
Poiché non con la spada conquistarono la terra, né fu il loro braccio a salvarli; ma il tuo braccio e la tua destra e la luce del tuo volto, perché tu li amavi.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Sei tu il mio re, Dio mio, che decidi vittorie per Giacobbe.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Per te abbiamo respinto i nostri avversari nel tuo nome abbiamo annientato i nostri aggressori.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
Infatti nel mio arco non ho confidato e non la mia spada mi ha salvato,
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
ma tu ci hai salvati dai nostri avversari, hai confuso i nostri nemici.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
In Dio ci gloriamo ogni giorno, celebrando senza fine il tuo nome.
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Ma ora ci hai respinti e coperti di vergogna, e più non esci con le nostre schiere.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Ci hai fatti fuggire di fronte agli avversari e i nostri nemici ci hanno spogliati.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Ci hai consegnati come pecore da macello, ci hai dispersi in mezzo alle nazioni.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Hai venduto il tuo popolo per niente, sul loro prezzo non hai guadagnato.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Ci hai resi ludibrio dei nostri vicini, scherno e obbrobrio a chi ci sta intorno.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Ci hai resi la favola dei popoli, su di noi le nazioni scuotono il capo.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
L'infamia mi sta sempre davanti e la vergogna copre il mio volto
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
per la voce di chi insulta e bestemmia, davanti al nemico che brama vendetta.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
Tutto questo ci è accaduto e non ti avevamo dimenticato, non avevamo tradito la tua alleanza.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Non si era volto indietro il nostro cuore, i nostri passi non avevano lasciato il tuo sentiero;
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
ma tu ci hai abbattuti in un luogo di sciacalli e ci hai avvolti di ombre tenebrose.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
Se avessimo dimenticato il nome del nostro Dio e teso le mani verso un dio straniero,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
forse che Dio non lo avrebbe scoperto, lui che conosce i segreti del cuore?
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Per te ogni giorno siamo messi a morte, stimati come pecore da macello.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Svègliati, perché dormi, Signore? Dèstati, non ci respingere per sempre.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Perché nascondi il tuo volto, dimentichi la nostra miseria e oppressione?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
Poiché siamo prostrati nella polvere, il nostro corpo è steso a terra. Sorgi, vieni in nostro aiuto;
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
salvaci per la tua misericordia.
