Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Az éneklőmesternek; a Kóráh fiainak tanítása. Oh Isten! füleinkkel hallottuk, atyáink beszélték el nékünk a dolgot, a melyet napjaikban, a hajdankor napjaiban cselekedtél.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Nemzeteket űztél te ki saját kezeddel, őket pedig beplántáltad; népeket törtél össze, őket pedig kiterjesztetted.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
Mert nem az ő fegyverökkel szereztek földet, és nem az ő karjok segített nékik; hanem a te jobbod, a te karod és a te orczád világossága, mert kedvelted őket.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Te magad vagy az én királyom oh Isten! Rendelj segítséget Jákóbnak!
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Általad verjük le szorongatóinkat; a te neveddel tapodjuk le támadóinkat.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
Mert nem az ívemben bízom, és kardom sem védelmez meg engem;
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
Hanem te szabadítasz meg minket szorongatóinktól, és gyűlölőinket te szégyeníted meg.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
Dicsérjük Istent mindennap, és mindörökké magasztaljuk nevedet. (Szela)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Mégis megvetettél, meggyaláztál minket, és nem vonulsz ki seregeinkkel.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Megfutamítottál minket szorongatóink előtt, és a kik gyűlölnek minket, fosztogattak magoknak.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Oda dobtál minket vágó-juhok gyanánt, és szétszórtál minket a nemzetek között.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Eladtad a te népedet nagy olcsón, és nem becsülted az árát magasra.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Csúfságul vetettél oda minket szomszédainknak, gúnyra és nevetségre a körültünk levőknek.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Példabeszédül vetettél oda a pogányoknak, fejcsóválásra a népeknek.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
Gyalázatom naponta előttem van, és orczám szégyene elborít engem.
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
A csúfolók és káromlók szaváért, az ellenség és a bosszúálló miatt.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
Mindez utolért minket, mégsem feledtünk el téged, és nem szegtük meg a te frigyedet.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Nem pártolt el tőled a mi szívünk, sem lépésünk nem tért le a te ösvényedről:
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
Noha kiűztél minket a sakálok helyére, és reánk borítottad a halál árnyékát.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
Ha elfeledtük volna Istenünk nevét, és kiterjesztettük volna kezünket idegen istenhez:
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
Nemde kifürkészte volna ezt Isten? Mert ő jól ismeri a szívnek titkait.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Bizony te éretted gyilkoltak minket mindennapon; tekintettek bennünket, mint vágó-juhokat.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Serkenj fel! Miért alszol Uram?! Kelj fel, ne vess el minket örökké!
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Miért rejted el orczádat, és felejted el nyomorúságunkat és háborúságunkat?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
Bizony porba hanyatlik lelkünk, a földhöz tapad testünk.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Kelj fel a mi segítségünkre, ments meg minket a te kegyelmedért!
