Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
To the Overseer. — By sons of Korah. An Instruction. O God, with our ears we have heard, Our fathers have recounted to us, The work Thou didst work in their days, In the days of old.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Thou, [with] Thy hand, nations hast dispossessed. And Thou dost plant them. Thou afflictest peoples, and sendest them away.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
For, not by their sword Possessed they the land, And their arm gave not salvation to them, But Thy right hand, and Thine arm, And the light of Thy countenance, Because Thou hadst accepted them.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Thou [art] He, my king, O God, Command the deliverances of Jacob.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
By Thee our adversaries we do push, By Thy name tread down our withstanders,
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
For, not in my bow do I trust, And my sword doth not save me.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
For Thou hast saved us from our adversaries, And those hating us Thou hast put to shame.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
In God we have boasted all the day, And Thy name to the age we thank. (Selah)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
In anger Thou hast cast off and causest us to blush, And goest not forth with our hosts.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Thou causest us to turn backward from an adversary, And those hating us, Have spoiled for themselves.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Thou makest us food like sheep, And among nations Thou hast scattered us.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Thou sellest Thy people — without wealth, And hast not become great by their price.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Thou makest us a reproach to our neighbours, A scorn and a reproach to our surrounders.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Thou makest us a simile among nations, A shaking of the head among peoples.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
All the day my confusion [is] before me, And the shame of my face hath covered me.
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
Because of the voice of a reproacher and reviler, Because of an enemy and a self-avenger.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
All this met us, and we did not forget Thee, Nor have we dealt falsely in Thy covenant.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
We turn not backward our heart, Nor turn aside doth our step from Thy path.
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
But Thou hast smitten us in a place of dragons, And dost cover us over with death-shade.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
If we have forgotten the name of our God, And spread our hands to a strange God,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
Doth not God search out this? For He knoweth the secrets of the heart.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Surely, for Thy sake we have been slain all the day, Reckoned as sheep of the slaughter.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Stir up — why dost Thou sleep, O Lord? Awake, cast us not off for ever.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Why Thy face hidest Thou? Thou forgettest our afflictions and our oppression,
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
For bowed to the dust hath our soul, Cleaved to the earth hath our belly.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Arise, a help to us, And ransom us for thy kindness' sake.
