Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
To the chief Musician for the sons of Korah, Maschil. We have heard with our ears, O God, our fathers have told us, what work thou didst in their days, in the times of old.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
How thou didst drive out the heathen with thy hand, and didst plant them; how thou didst afflict the people, and cast them out.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
For they obtained not the land in possession by their own sword, neither did their own arm save them: but thy right hand, and thy arm, and the light of thy countenance, because thou hadst a favour to them.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Thou art my King, O God: command deliverances for Jacob.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Through thee will we push down our enemies: through thy name we will tread them under that rise up against us.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
For I will not trust in my bow, neither shall my sword save me.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
But thou hast saved us from our enemies, and hast put them to shame that hated us.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
In God we boast all the day long, and praise thy name for ever. (Selah)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
But thou hast cast off, and put us to shame; and goest not forth with our armies.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Thou makest us to turn back from the enemy: and they who hate us have taken spoil for themselves.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Thou hast given us like sheep appointed for food; and hast scattered us among the heathen.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Thou sellest thy people for nothing, and dost not increase thy wealth by their price.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Thou makest us a reproach to our neighbours, a scorn and a derision to them that are around us.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Thou makest us a by word among the heathen, a shaking of the head among the people.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
My confusion is continually before me, and the shame of my face hath covered me,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
For the voice of him that reproacheth and blasphemeth; by reason of the enemy and avenger.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
All this is come upon us; yet we have not forgotten thee, neither have we dealt falsely in thy covenant.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Our heart is not turned back, neither have our steps declined from thy way;
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
Though thou hast greatly broke us in the place of dragons, and covered us with the shadow of death.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
If we have forgotten the name of our God, or stretched out our hands to a strange god;
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
Shall not God search out this? for he knoweth the secrets of the heart.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Yea, for thy sake are we killed all the day long; we are counted as sheep for the slaughter.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Awake, why sleepest thou, O Lord? arise, cast us not off for ever.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Why hidest thou thy face, and forgettest our affliction and our oppression?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
For our soul is bowed down to the dust: our belly cleaveth to the earth.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Arise for our help, and redeem us for thy mercies’ sake.
