< Псалми 44 >
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
For the leader. Of the Korahites. A maskil. O God, we have heard with our ears, all our ancestors have told us of the work that you wrought in their day, your wonders in days of old,
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
uprooting and crushing the nations, then planting and settling them. For it wasn’t their own sword that won them the land,
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
it was not their own arm that brought them the victory. Yours was the hand and the arm, yours was the face that shone on them with favour.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
It was you, my king and my God, that ordained the victories of Jacob.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Through you we can thrust back our foes, and by your name tread down our assailants:
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
for not in my bow do I trust, nor can my sword win me the victory.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
Our victory comes from you, and confusion to those who hate us.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
In God we boast all the day long, and your name will we praise forever. (Selah)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Yet you have spurned and disgraced us, in not going forth with our armies,
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
and in making us flee from the foe, so that those who hated us plundered us.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
You have let us be eaten like sheep, you have scattered us over the world,
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
sold your people for a pittance, and getting no gain from their price.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
You have made us the butt of our neighbours, the derision and scorn of all round us.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
O’er the world you have made us a byword, the nations at us shake their heads.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
My disgrace is forever before me, my face is covered with shame,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
at the words of blasphemer and scoffer, at the sight of the foe and the vengeful.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
All this has come upon us, yet we have not forgotten you nor falsely dealt with your covenant.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Our heart has not turned back, nor our steps declined from your way,
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
that you thus should have crushed us down, and covered us over with gloom, in the place where the jackals roam.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
Had we forgotten the name of our God, or stretched out our hands to a god that was strange,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
would God not have searched this out? For he knows the heart and its secrets.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
But in your cause it is we are killed all the day, and counted as sheep for the slaughter.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Rouse yourself, why do you sleep Lord? Awake, cast us not off forever.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Why do you hide your face, forgetting our stress and our misery?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
For we have sunk down to the dust, our bodies cling to the ground.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Arise, come to our help: for your love’s sake, ransom us.