Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
“For the leader of the music. A psalm of the sons of Korah.” O God! we have heard with our ears, Our fathers have told us, What deeds thou didst in their days, In the days of old.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
With thine own hand didst thou drive out the nations, And plant our fathers; Thou didst destroy the nations, And cause our fathers to flourish.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
For not by their own swords did they gain possession of the land, Nor did their own arms give them victory; But thy right hand, and thine arm, and the light of thy countenance; For thou didst favor them!
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Thou art my king, O God! O send deliverance to Jacob!
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Through thee we may cast down our enemies; Through thy name we may trample upon our adversaries!
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
I trust not in my bow, Nor can my sword save me.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
But it is thou only who savest us from our enemies, And puttest to shame those who hate us!
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
In God will we glory continually; Yea, we will praise thy name for ever! (Pause)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Yet now thou hast cast us off, and put us to shame; Thou goest not forth with our armies.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Thou makest us turn back from the enemy, And they who hate us make our goods their prey.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Thou makest us like sheep destined for food, And scatterest us among the nations.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Thou sellest thy people for nought, And increasest not thy wealth by their price.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Thou makest us a reproach to our neighbors, A scorn and a derision to those who are around us.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Thou makest us a byword among the nations, And causest the people to shake their heads at us.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
My ignominy is continually before me, And shame covereth my face,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
On account of the voice of the scoffer and the reviler, And on account of the enemy and the avenger.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
All this hath come upon us; Yet have we not forgotten thee, Nor have we been false to thy covenant.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Our hearts, have not wandered from thee, Nor have our feet gone out of thy path;
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
Though thou hast crushed us in a land of jackals, And covered us with thick darkness.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
If we had forgotten the name of our God, Or stretched forth our hands to a strange God,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
Surely God would search it out; For he knoweth the secrets of the heart.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
But for thy sake we are killed all the day; We are counted as sheep for the slaughter.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Awake! why sleepest thou, O Lord? Arise! cast us not off for ever!
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Wherefore dost thou hide thy face, And forget our affliction and oppression?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
Our soul is bowed down to the dust; Our body cleaveth to the earth.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Arise, O thou, our strength! And deliver us, for thy mercy's sake!
