Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Unto the end, for the sons of Core, to give understanding. We have heard, O God, with our ears: our fathers have declared to us, The work, thou hast wrought in their days, and in the days of old.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Thy hand destroyed the Gentiles, and thou plantedst them: thou didst afflict the people and cast them out.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
For they got not the possession of the land by their own sword: neither did their own arm save them. But thy right hand and thy arm, and the light of thy countenance: because thou wast pleased with them.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Thou art thyself my king and my God, who commandest the saving of Jacob.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Through thee we will push down our enemies with the horn: and through thy name we will despise them that rise up against us.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
For I will not trust in my bow: neither shall my sword save me.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
But thou hast saved us from them that afflict us: and hast put them to shame that hate us.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
In God shall we glory all the day long: and in thy name we will give praise for ever.
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
But now thou hast cast us off, and put us to shame: and thou, O God, wilt not go out with our armies.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Thou hast made us turn our back to our enemies: and they that hated us plundered for themselves.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Thou hast given us up like sheep to be eaten: thou hast scattered us among the nations.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Thou hast sold thy people for no price: and there was no reckoning in the exchange of them.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Thou hast made us a reproach to our neighbours, a scoff and derision to them that are round about us.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Thou hast made us a byword among the Gentiles: a shaking of the head among the people.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
All the day long my shame is before me: and the confusion of my face hath covered me,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
At the voice of him that reproacheth and detracteth me: at the face of the enemy and persecutor.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
All these things have come upon us, yet we have not forgotten thee: and we have not done wickedly in they covenant.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
And our heart hath not turned back: neither hast thou turned aside our steps from thy way.
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
For thou hast humbled us in the place of affliction: and the shadow of death hath covered us.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
If we have forgotten the name of our God, and if we have spread forth our hands to a strange god:
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
Shall not God search out these things: for he knoweth the secrets of the heart.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Because for thy sake we are killed all the day long: we are counted as sheep for the slaughter.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Arise, why sleepest thou, O Lord? arise, and cast us not off to the end.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Why turnest thou face away? and forgettest our want and our trouble?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
For our soul is humbled down to the dust: our belly cleaveth to the earth.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Arise, O Lord, help us and redeem us for thy name’s sake.
