Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
To the chief Musician. Of the sons of Korah. An instruction. O God, with our ears have we heard, our fathers have told us, the work thou wroughtest in their days, in the days of old:
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Thou, by thy hand, didst dispossess the nations, but them thou didst plant; thou didst afflict the peoples, but them didst thou cause to spread out.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
For not by their own sword did they take possession of the land, neither did their own arm save them; but thy right hand, and thine arm, and the light of thy countenance, because thou hadst delight in them.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Thou thyself art my king, O God: command deliverance for Jacob.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
Through thee will we push down our adversaries; through thy name will we tread them under that rise up against us.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
For I will not put confidence in my bow, neither shall my sword save me.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
For thou hast saved us from our adversaries, and hast put them to shame that hate us.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
In God will we boast all the day, and we will praise thy name for ever. (Selah)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
But thou hast cast off, and put us to confusion, and dost not go forth with our armies;
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Thou hast made us to turn back from the adversary, and they that hate us spoil for themselves;
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Thou hast given us over like sheep [appointed] for meat, and hast scattered us among the nations;
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Thou hast sold thy people for nought, and hast not increased [thy wealth] by their price;
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Thou makest us a reproach to our neighbours, a mockery and a derision for them that are round about us;
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Thou makest us a byword among the nations, a shaking of the head among the peoples.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
All the day my confusion is before me, and the shame of my face hath covered me,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
Because of the voice of him that reproacheth and blasphemeth; by reason of the enemy and the avenger.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
All this is come upon us; yet have we not forgotten thee, neither have we dealt falsely against thy covenant:
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Our heart is not turned back, neither have our steps declined from thy path;
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
Though thou hast crushed us in the place of jackals, and covered us with the shadow of death.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
If we had forgotten the name of our God, and stretched out our hands to a strange god,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
Would not God search this out? for he knoweth the secrets of the heart.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
But for thy sake are we killed all the day long; we are reckoned as sheep for slaughter.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Awake, why sleepest thou, Lord? arise, cast [us] not off for ever.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Wherefore hidest thou thy face, [and] forgettest our affliction and our oppression?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
For our soul is bowed down to the dust; our belly cleaveth unto the earth.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Rise up for our help, and redeem us for thy loving-kindness' sake.
