Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Unto the end. To the sons of Korah, toward understanding. We have heard, O God, with our own ears. Our fathers have announced to us the work that you wrought in their days and in the days of antiquity.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Your hand dispersed the Gentiles, and you transplanted them. You afflicted a people, and you expelled them.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
For they did not take possession of the land by their sword, and their own arm did not save them. But your right hand and your arm, and the light of your countenance did so, because you were pleased with them.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
You yourself are my king and my God, who commands the salvation of Jacob.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
With you, we will brandish a horn before our enemies; and in your name, we will spurn those rising up against us.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
For I will not hope in my bow, and my sword will not save me.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
For you have saved us from those who afflict us, and you have bewildered those who hate us.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
In God, we will give praise all day long; and in your name, we will confess forever.
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
But now, you have rejected and bewildered us, and you will not go forth with our armies, O God.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
You have turned our back to our enemies, and those who hated us have plundered for themselves.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
You have given us over like sheep for food. You have scattered us among the Gentiles.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
You have sold your people without a price, and no great number was exchanged for them.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
You have set us as a disgrace to our neighbors, a scoff and a derision to those who are around us.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
You have set us as a parable among the Gentiles, a shaking of the head among the peoples.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
All day long my shame is before me, and the confusion of my face has covered me,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
before the voice of the reproacher and the commentator, before the face of the adversary and the pursuer.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
All these things have come upon us, yet we have not forgotten you, and we have not acted unjustly in your covenant.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
And our heart has not turned back. And you have not diverted our steps from your way.
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
For you humbled us in a place of affliction, and the shadow of death has covered us.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
If we have forgotten the name of our God, and if we have extended our hands to a foreign god,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
will not God find this out? For he knows the secrets of the heart.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
For, because of you, we are being killed all day long. We are considered as sheep for the slaughter.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Rise up. Why do you fall asleep, O Lord? Rise up, and do not reject us in the end.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
Why do you turn your face away, and why do you forget our needfulness and our tribulation?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
For our soul has been humbled into the dust. Our belly has been bound to the earth.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Rise up, O Lord. Help us and redeem us, because of your name.
