Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
Přednímu zpěváku z synů Chóre, vyučující. Bože, ušima svýma slýchali jsme, a otcové naši vypravovali nám o skutcích, kteréž jsi činíval za dnů jejich, za dnů starodávních.
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
Tys sám rukou svou vyhnal pohany, a vštípil jsi je; potřel jsi lidi, a je jsi rozplodil.
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
Neboť jsou neopanovali země mečem svým, aniž jim rámě jejich spomohlo, ale pravice tvá a rámě tvé, a světlost oblíčeje tvého, proto že jsi je zamiloval.
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Ty jsi sám král můj, ó Bože, udílejž hojného spasení Jákobova.
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
V toběť jsme protivníky naše potírali, a ve jménu tvém pošlapávali jsme povstávající proti nám.
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
Neboť jsem v lučišti svém naděje neskládal, aniž mne kdy obránil meč můj.
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
Ale ty jsi nás vysvobozoval od nepřátel našich, a kteříž nás nenávidí, ty jsi zahanboval.
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
A protož chválíme tě Boha na každý den, a jméno tvé ustavičně oslavujeme. (Sélah)
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
Ale nyní jsi nás zahnal i zahanbil, a nevycházíš s vojsky našimi.
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
Obrátil jsi nás nazpět, a ti, kteříž nás nenávidí, rozchvátali mezi sebou jmění naše.
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
Oddal jsi nás, jako ovce k snědení, i mezi pohany rozptýlil jsi nás.
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
Prodal jsi lid svůj bez peněz, a nenadsadils mzdy jejich.
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
Vydal jsi nás k utrhání sousedům našim, ku posměchu a ku potupě těm, kteříž jsou vůkol nás.
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
Uvedl jsi nás v přísloví mezi národy, a mezi lidmi, aby nad námi hlavou zmítáno bylo.
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
Na každý den styděti se musím, a hanba tváři mé přikrývá mne,
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
A to z příčiny řeči utrhajícího a hanějícího, z příčiny nepřítele a vymstívajícího se.
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
Všecko to přišlo na nás, a však jsme se nezapomenuli na tě, aniž jsme zrušili smlouvy tvé.
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
Neobrátilo se nazpět srdce naše, aniž se uchýlil krok náš od stezky tvé,
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
Ačkoli jsi nás byl potřel na místě draků, a přikryl jsi nás stínem smrti.
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
Kdybychom se byli zapomenuli na jméno Boha svého, a pozdvihli rukou svých k bohu cizímu,
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
Zdaliž by toho Bůh byl nevyhledával? Nebo on zná skrytosti srdce.
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
Anobrž pro tebe mordováni býváme každého dne, jmíni jsme jako ovce k zabití oddané.
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
Procitiž, proč spíš, ó Pane? Probudiž se, a nezaháněj nás na věky.
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
I pročež tvář svou skrýváš, a zapomínáš se na trápení a ssoužení naše?
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
Nebotě se již sklonila až k prachu duše naše, přilnul k zemi život náš.
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Povstaniž k našemu spomožení, a vykup nás pro své milosrdenství.
