Псалми 44
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
科辣黑後裔的訓誨歌，交與樂官。 天主，我們親耳聽見過，祖先也給我們述說過：昔日在他們那一時代，你手所行的偉業。
2 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
你為栽培他們，手驅散外人，你為發展他們，曾親自磨難異民。
3 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
的確，他們佔領了那地，並非靠著自己的刀劍，他們獲得了勝利，並非靠著自己的臂腕；完全是賴著你的右手和你的腕能，並你儀容的光輝，因為你喜愛他們。
4 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
你是我的天主，我的君王，是你使雅各伯打了勝仗。
5 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
仰仗著你，我們克勝了我們的對頭，因你的名，我們踐踏了我們的仇讎。
6 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
因我從未依恃過我的弓箭，拯救我的，也不是我的刀劍，
7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
而是你救我們脫離我們的對頭，是你使痛恨我們的人都蒙羞受辱。
8 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
我們時時以天主而自豪，永永遠遠歌頌你的名號。
9 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
然而現今你拋棄我們，使我們蒙羞受辱，你也不再與我們的軍隊，一同出征為伍；
10 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
反而使我們在敵人，前轉身敗走，讓那些恨我們的人，劫奪俘虜。
11 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
你使我們有如待宰的羔羊，你使我們漂流而逃亡異邦；
12 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
你將你的子民賤價出售，你由售價並未獲財。
13 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
你使我們遭受鄰邦的侮辱，四周人民對我們諷刺咒詛；
14 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
你使我們成了異族的話柄，外邦人都向我們搖頭熱諷。
15 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
我的恥辱終日擺在我的眼前，羞愧也常籠罩著我的臉面：
16 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
因我聽到侮慢與欺凌者的聲音，又面臨仇敵和尋隙報復的人民。
17 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
我們雖然從未把你忘記，從來沒有違背過你的盟約，但我們身受了這一切災禍。
18 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
我們的心志從來沒有萎靡退縮，我們的腳步也未偏離你的正道；
19 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
但你竟將我們拋棄在野犬的邊界，以死亡的陰影把我們遮蓋。
20 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
如果我們忘卻了我們天主的聖名，並舉起我們的手朝向外邦的神明：
21 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
難道天主究查不出這事？因為祂洞悉人心的隱密。
22 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
我們卻是為了你，時常受傷受戕，他們竟將我們視作待宰的群羊。
23 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
醒來！我主，你為什麼依舊沉睡？起來！你不要永遠把我們拋棄。
24 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
你為什麼掩起你的慈顏，不顧我們的痛苦和辛酸？
25 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
請看，我們的靈魂已俯伏在灰間，我們的身體已緊貼於地面。
26 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
求你站起來，援助我們，因你的慈愛，拯救我們。
