Псалми 42
1 Для дириґента хору. Псало́м навча́льний, синів Коре́євих. Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,
For the Chief Musician. Maschil of the sons of Korah. As the hart panteth after the water brooks, So panteth my soul after thee, O God.
2 душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем?
My soul thirsteth for God, for the living God: When shall I come and appear before God?
3 Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“
My tears have been my food day and night, While they continually say unto me, Where is thy God?
4 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святко́вого на́товпу.
These things I remember, and pour out my soul within me, How I went with the throng, and led them to the house of God, With the voice of joy and praise, a multitude keeping holyday.
5 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його!
Why art thou cast down, O my soul? And [why] art thou disquieted within me? Hope thou in God; for I shall yet praise him [For] the help of his countenance.
6 Мій Боже, душа моя ту́жить в мені, бо я пам'ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц'а́р.
O my God, my soul is cast down within me: Therefore do I remember thee from the land of the Jordan, And the Hermons, from the hill Mizar.
7 Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів, усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною.
Deep calleth unto deep at the noise of thy waterfalls: All thy waves and thy billows are gone over me.
8 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!
[Yet] Jehovah will command his lovingkindness in the day-time; And in the night his song shall be with me, [Even] a prayer unto the God of my life.
9 Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув? Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?
I will say unto God my rock, Why hast thou forgotten me? Why go I mourning because of the oppression of the enemy?
10 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“
As with a sword in my bones, mine adversaries reproach me, While they continually say unto me, Where is thy God?
11 Чого, душе моя, ти суму́єш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його, мого Бога!
Why art thou cast down, O my soul? And why art thou disquieted within me? Hope thou in God; for I shall yet praise him, [Who is] the help of my countenance, and my God.
