Псалми 39
1 Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів. Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
For the end, a Song of David, to Idithun. I said, I will take heed to my ways, that I sin not with my tongue: I set a guard on my mouth, while the sinner stood in my presence.
2 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
I was dumb, and humbled myself, and kept silence from good [words]; and my grief was renewed.
3 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
My heart grew hot within me, and a fire would kindle in my (meditation) I spoke with my tongue,
4 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
O Lord, make me to know mine end, and the number of my days, what it is; that I may know what I lack.
5 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! (Се́ла)
Behold, you have made my days old; and my existence [is] as nothing before you: nay, every man living [is] altogether vanity. (Pause)
6 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
Surely man walks in a shadow; nay, he is disquieted in vain: he lays up treasures, and knows not for whom he shall gather them.
7 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
And now what [is] my expectation? [is it] not the Lord? and my ground [of hope] is with you. (Pause)
8 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
Deliver me from all my transgressions: you have made me a reproach to the foolish.
9 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
I was dumb, and opened not my mouth; for you are he that made me.
10 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
Remove your scourges from me: I have fainted by reason of the strength of your hand.
11 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! (Се́ла)
You chasten man with rebukes for iniquity, and you make his life to consume away like a spider's web; nay, every man is disquieted in vain. (Pause)
12 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
O Lord, listen to my prayer and my supplication: attend to my tears: be not silent, for I am a sojourner in the land, and a stranger, as all my fathers [were].
13 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
Spare me, that I may be refreshed, before I depart, and be no more.
