Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
