Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Псалом Давиду, в воспоминание о субботе. Господи, да не яростию Твоею обличиши мене, ниже гневом Твоим накажеши мене:
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
яко стрелы Твоя унзоша во мне, и утвердил еси на мне руку Твою.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Несть изцеления в плоти моей от лица гнева Твоего, несть мира в костех моих от лица грех моих.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Яко беззакония моя превзыдоша главу мою, яко бремя тяжкое отяготеша на мне.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Возсмердеша и согниша раны моя, от лица безумия моего.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Пострадах и слякохся до конца, весь день сетуя хождах:
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
яко лядвия моя наполнишася поруганий, и несть изцеления в плоти моей.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Озлоблен бых и смирихся до зела, рыках от воздыхания сердца моего.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Господи, пред Тобою все желание мое, и воздыхание мое от Тебе не утаися.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Сердце мое смятеся, остави мя сила моя, и свет очию моею, и той несть со мною.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Друзи мои и искреннии мои прямо мне приближишася и сташа.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
И ближнии мои отдалече мене сташа, и нуждахуся ищущии душу мою: и ищущии злая мне глаголаху суетная, и льстивным весь день поучахуся.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
Аз же яко глух не слышах, и яко нем не отверзаяй уст своих:
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
и бых яко человек не слышай и не имый во устех своих обличения.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
Яко на Тя, Господи, уповах, Ты услышиши, Господи Боже мой.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Яко рех: да не когда порадуютмися врази мои: и внегда подвижатися ногам моим, на мя велеречеваша.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Яко аз на раны готов, и болезнь моя предо мною есть выну.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Яко беззаконие мое аз возвещу и попекуся о гресе моем.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
Врази же мои живут и укрепишася паче мене, и умножишася ненавидящии мя без правды:
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
воздающии ми злая воз благая оболгаху мя, зане гонях благостыню.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Не остави мене, Господи Боже мой, не отступи от мене:
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
вонми в помощь мою, Господи спасения моего.
