Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Псалом Давида. В воспоминание. Господи! не в ярости Твоей обличай меня и не во гневе Твоем наказывай меня,
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
ибо стрелы Твои вонзились в меня, и рука Твоя тяготеет на мне.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Нет целого места в плоти моей от гнева Твоего; нет мира в костях моих от грехов моих,
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
ибо беззакония мои превысили голову мою, как тяжелое бремя отяготели на мне,
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
смердят, гноятся раны мои от безумия моего.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Я согбен и совсем поник, весь день сетуя хожу,
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
ибо чресла мои полны воспалениями, и нет целого места в плоти моей.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Я изнемог и сокрушен чрезмерно; кричу от терзания сердца моего.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Господи! пред Тобою все желания мои, и воздыхание мое не сокрыто от Тебя.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Сердце мое трепещет; оставила меня сила моя, и свет очей моих, - и того нет у меня.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Друзья мои и искренние отступили от язвы моей, и ближние мои стоят вдали.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Ищущие же души моей ставят сети, и желающие мне зла говорят о погибели моей и замышляют всякий день козни;
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
а я, как глухой, не слышу, и как немой, который не открывает уст своих;
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
и стал я, как человек, который не слышит и не имеет в устах своих ответа,
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
ибо на Тебя, Господи, уповаю я; Ты услышишь, Господи, Боже мой.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
И я сказал: да не восторжествуют надо мною враги мои; когда колеблется нога моя, они величаются надо мною.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Я близок к падению, и скорбь моя всегда предо мною.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Беззаконие мое я сознаю, сокрушаюсь о грехе моем.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
А враги мои живут и укрепляются, и умножаются ненавидящие меня безвинно;
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
и воздающие мне злом за добро враждуют против меня за то, что я следую добру.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Не оставь меня, Господи, Боже мой! Не удаляйся от меня;
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
поспеши на помощь мне, Господи, Спаситель мой!
