Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Psalm Dawidowy ku przypominaniu. Panie! w popędliwości twojej nie nacieraj na mię, a w gniewie twoim nie karz mię.
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Albowiem strzały twoje utknęły we mnie, a ręka twoja dolega mię.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Niemasz nic całego w ciele mojem dla rozgniewania twego; niemasz odpoczynku kościom moim dla grzechu mojego.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Bo nieprawości moje przycisnęły głowę moję; jako brzemię ciężkie obciążyły mię.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Zjątrzyły się, i pogniły rany moje, dla głupstwa mojego.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Skurczyłem się, i skrzywiłem się bardzo, na każdy dzień w żałobie chodzę.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Albowiem wnętrzności moje pełne są brzydkości, a nie masz nic całego w ciele mojem.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Zemdlałem, i startym jest bardzo, ryczę dla trwogi serca mego.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Panie! przed tobą jest wszystka żądość moja, a wzdychanie moje przed tobą nie jest skryte.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Serce moje skacze; opuściła mię siła moja, a jasności oczów moich nie masz przy mnie.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Którzy mię miłują, i przyjaciele moi, stronią od ran moich, a powinowaci moi z daleka stoją.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
I zastawili sidła ci, którzy szukają duszy mojej; a którzy mi szukają złego, mówili przewrotnie, i zdrady przez cały dzień zmyślali.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
Alem ja niby głuchy nie słyszał, a jako niemy, który ust swoich nie otwiera.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
I stałem się jako człowiek, który nic nie słyszy, i niema odporu w ustach swoich.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
Albowiem na cię, Panie! oczekuję; ty za mię odpowiesz, Panie, Boże mój!
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Bom rzekł: Niechaj się nie cieszą ze mnie; gdyby szwankowała noga moja, niechaj się hardzie nie podnoszą przeciwko mnie.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Bom ja upadku bliski, a boleść moja zawżdy jest przedemną.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Owszem, nieprawość moję wyznaję, a frasuję się dla grzechu mojego.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
Ale nieprzyjaciele moi weselą się, zmacniają się, i rozmnażają się ci, którzy mię nienawidzą bez przyczyny:
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
A oddawając mi złem za dobre sprzeciwiają mi się, przeto, że naśladuję tego, co jest dobrego.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Nie opuszczajże mię, Panie, Boże mój! nie oddalajże się odemnie.
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Pośpiesz na ratunek mój, Panie zbawienia mego!
