Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Ein salme av David; til minnesofferet. Herre, refs meg ikkje i din vreide, og tukta meg ikkje i din harm!
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
For dine piler er farne ned i meg, og di hand hev falle tungt på meg.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Det finst inkje friskt i mitt kjøt for din vreide skuld; det er ikkje fred i mine bein for mi synd skuld.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
For mine misgjerningar stig meg yver hovudet, som ei tung byrd er dei meg for tunge.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Det luftar ilt av mine sår, dei renn av verk for min dårskap skuld.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Eg er krøkt, reint samanbøygd, heile dagen gjeng eg svartklædd.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
For mine lender er fulle av brand, og det finst inkje frisk i mitt kjøt.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Eg er reint valen og sundslegen, eg skrik høgt av hjartestynjing.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Herre, for di åsyn er alt mitt ynskje, og min sukk er ikkje løynd for deg.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Mitt hjarta slær hardt, mi kraft hev forlate meg, og jamvel mine augo hev mist sitt ljos for meg.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Mine vener og frendar held seg undan frå mi plåga, og mine næmaste stend langt burte.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Og dei som ligg etter mitt liv, dei legg ut snaror, og dei som søkjer mi ulukka, dei talar um undergang og tenkjer på svik heile dagen.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
Og eg er som ein dauv, eg høyrer ikkje, og liksom ein mållaus som ikkje let upp sin munn.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Ja, eg er som ein mann som ikkje høyrer, og som ikkje hev motmæle i sin munn.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
For til deg, Herre, stend mi von; du vil svara meg, Herre, min Gud!
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
For eg segjer: «Dei vil elles gleda seg yver meg; når min fot vaggar, høgmodast dei yver meg.»
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
For eg er nær på å falla, og min hugverk er stendigt framfyre meg.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
For eg må sanna mi skuld, syrgja yver mi synd.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
Og mine fiendar liver, dei er mannsterke, og dei er mange som hatar meg utan orsak.
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
Og dei som løner godt med vondt, stend meg imot, av di eg fer etter det gode.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Forlat meg ikkje, Herre! Min Gud, ver ikkje langt ifrå meg!
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Kom meg snart til hjelp, Herre, mi frelsa!
