Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
psalmus David in rememorationem de sabbato Domine ne in furore tuo arguas me neque in ira tua corripias me
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
quoniam sagittae tuae infixae sunt mihi et confirmasti super me manum tuam
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
non est sanitas carni meae a facie irae tuae non est pax ossibus meis a facie peccatorum meorum
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
quoniam iniquitates meae supergressae sunt caput meum sicut onus grave gravatae sunt super me
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
putruerunt et corruptae sunt cicatrices meae a facie insipientiae meae
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
miser factus sum et curvatus sum usque ad finem tota die contristatus ingrediebar
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
quoniam lumbi mei impleti sunt inlusionibus et non est sanitas in carne mea
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
adflictus sum et humiliatus sum nimis rugiebam a gemitu cordis mei
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Domine ante te omne desiderium meum et gemitus meus a te non est absconditus
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
cor meum conturbatum est dereliquit me virtus mea et lumen oculorum meorum et ipsum non est mecum
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
amici mei et proximi mei adversus me adpropinquaverunt et steterunt et qui iuxta me erant de longe steterunt
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
et vim faciebant qui quaerebant animam meam et qui inquirebant mala mihi locuti sunt vanitates et dolos tota die meditabantur
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
ego autem tamquam surdus non audiebam et sicut mutus non aperiens os suum
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
et factus sum sicut homo non audiens et non habens in ore suo redargutiones
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
quoniam in te Domine speravi tu exaudies Domine Deus meus
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
quia dixi nequando supergaudeant mihi inimici mei et dum commoventur pedes mei super me magna locuti sunt
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
quoniam ego in flagella paratus et dolor meus in conspectu meo semper
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
quoniam iniquitatem meam adnuntiabo et cogitabo pro peccato meo
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
inimici autem mei vivent et firmati sunt super me et multiplicati sunt qui oderunt me inique
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
qui retribuunt mala pro bonis detrahebant mihi quoniam sequebar bonitatem
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
non derelinquas me Domine Deus meus ne discesseris a me
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
intende in adiutorium meum Domine salutis meae
