Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Salmo. Di Davide. In memoria. Signore, non castigarmi nel tuo sdegno, non punirmi nella tua ira.
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Le tue frecce mi hanno trafitto, su di me è scesa la tua mano.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Per il tuo sdegno non c'è in me nulla di sano, nulla è intatto nelle mie ossa per i miei peccati.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Le mie iniquità hanno superato il mio capo, come carico pesante mi hanno oppresso.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Putride e fetide sono le mie piaghe a causa della mia stoltezza.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Sono curvo e accasciato, triste mi aggiro tutto il giorno.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Sono torturati i miei fianchi, in me non c'è nulla di sano.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Afflitto e sfinito all'estremo, ruggisco per il fremito del mio cuore.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Signore, davanti a te ogni mio desiderio e il mio gemito a te non è nascosto.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Palpita il mio cuore, la forza mi abbandona, si spegne la luce dei miei occhi.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Amici e compagni si scostano dalle mie piaghe, i miei vicini stanno a distanza.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Tende lacci chi attenta alla mia vita, trama insidie chi cerca la mia rovina. e tutto il giorno medita inganni.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
Io, come un sordo, non ascolto e come un muto non apro la bocca;
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
sono come un uomo che non sente e non risponde.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
In te spero, Signore; tu mi risponderai, Signore Dio mio.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Ho detto: «Di me non godano, contro di me non si vantino quando il mio piede vacilla».
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Poiché io sto per cadere e ho sempre dinanzi la mia pena.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Ecco, confesso la mia colpa, sono in ansia per il mio peccato.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
I miei nemici sono vivi e forti, troppi mi odiano senza motivo,
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
mi pagano il bene col male, mi accusano perché cerco il bene.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Non abbandonarmi, Signore, Dio mio, da me non stare lontano;
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
accorri in mio aiuto, Signore, mia salvezza.
