Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Drottinn, ekki refsa mér, þótt þú sért reiður.
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Örvar þínar standa í mér og hönd þín liggur þungt á mér.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Vegna reiði þinnar er ég sjúkur maður, heilsa mín er farin vegna synda minna.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Syndir mínar líkjast flóði sem færir mig í kaf, eins og byrði sem ég kikna undan.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Ólykt leggur af sárum mínum – það er drep í þeim.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Ég er ráðþrota vegna synda minna. Ég ráfa um í angist liðlangan daginn.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Lendar mínar brenna af sviða og líkami minn er helsjúkur.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Máttur minn er þrotinn og ég er örvæntingu nær.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Drottinn, ég þrái bót á meini mínu! Þú heyrir kvein mín og andvörp.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Hjartað hamast í brjósti mér, kraftar mínir búnir og sjónin dvín.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Ástvinir mínir og góðir grannar forðast sjúkdóm minn og böl og frændur mínir eru á bak og burt.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Óvinir mínir sæta færis að drepa mig. Liðlangan daginn sitja þeir á svikráðum, brugga mér banaráð.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
En illráð þeirra verka ekki á mig!
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Ég virði þá ekki viðlits. Áform þeirra rætast ekki,
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
því að ég vona á þig, Drottinn, Guð minn. Kom þú og vernda mig.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Þaggaðu niður í þeim sem hlæja að óförum mínum.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Ég er að falli kominn og angist mín er enn hin sama.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Ég játa syndir mínar og iðrast þess sem ég hef gert.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
En ofsóknum óvina minna linnir ekki og heift þeirra minnkar ekki. Þeir hata mig án ástæðu.
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
Þeir launa mér gott með illu, hata mig fyrir góðverk mín.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Yfirgefðu mig ekki, Drottinn. Vík ekki frá mér!
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Komdu skjótt og hjálpaðu mér, þú frelsari minn!
