Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Zsoltár Dávidtól. Emlékeztetésül. Őrökkévaló, ne a te haragodban büntess engem, és ne hevedben fenyíts engem!
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Mert nyílaid belém sülyedtek és reám sülyedt a kezed.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Nincs épség húsomban haragvásod miatt, nincs egészség csontjaimban vétkem miatt.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Mert bűneim túlhaladtak fejemen, nehéz teherhént nagyon is nehezek nekem.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Megbűzhödtek, senyvedtek sebeim oktalanságom miatt.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Lehorgadtam. meggörnyedtem felette nagyon, egész nap elbúsultan jártam.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Mert ágyékaim telve vannak üszöggel és nincsen épség húsomban.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Megdermedtem és megtörődtem felette nagyon, ordítottam szívem sohajtásától.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Uram, előtted minden hivánságom, és nyögésem nincs elrejtve előled.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Szívem hánytorog, elhagyott erőm, szemeim világossága – az sincs meg nálam.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Barátaim és társaim csapásommal szemben félre állanak, és a hozzám közel levők messzünnen álltak meg.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Tőrt vetettek, kik életemre törnek, és a kik bajomat keresik, veszedelmeket beszélnek, és csalásokat szólnak egész nap.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
De én akár a süket nem hallok és akár a néma, a ki nem nyitja föl száját.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Olyan lettem mint férfi, a ki nem hall, s a kinek szájában nincsenek ellenvetések.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
Mert reád, Örökkévaló, várakoztam, te felelsz majd Uram, Istenem.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Mert azt mondtam: csak ne örüljenek rajtam, midőn lábam megtántorodott, fenhéjáztak ellenem.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Mert én bukásra vagyok elkészülve, és fájdalmam mindég előttem van.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Mert jelentem bűnömet, aggódom vétkem miatt.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
De ellenségeim életben vannak, hatalmasak, és sokan vannak, kik engem hazugul gyűlölnek:
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
s a kik rosszal fizetnek jóért, megvádolnak azért, hogy jóra törekedtem.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Ne hagyj el, Örökkévaló; Istenem, ne légy távol tőlem.
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Siess segítségemre, Uram, segedelmem!
