Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Zabura ta Dawuda. Roƙo ne. Ya Ubangiji, kada ka tsawata mini cikin fushinka ko ka hore ni cikin hasalarka.
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Gama kibiyoyinka sun soke ni, hannunka kuma ya fāɗo a kaina.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Saboda hasalarka babu lafiya a jikina; ƙasusuwana ba lafiya saboda zunubina.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Laifofina sun mamaye ni kamar nauyin da ya sha ƙarfin ɗauka.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Miyakuna sun ruɓe suna kuma wari saboda wawancina na zunubi.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
An tanƙware ni aka kuma ƙasƙantar da ni; dukan yini ina ta kuka.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Bayana yana fama da zazzaɓi; babu lafiya a jikina.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Na gaji sharkaf an kuma ragargaza ni; ina nishi da wahala a cikin zuciyata.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Dukan bukatata tana a shimfiɗe a gabanka, ya Ubangiji; ajiyar zuciyata ba ta ɓoyuwa daga gare ka.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Zuciyata na bugu, ƙarfina kuma ya ƙare, har ma haske ya rabu da idanuna.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Abokaina da maƙwabtana sun guje ni saboda miyakuna; maƙwabtana ba sa zuwa kusa.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Waɗanda suke neman raina sun sa tarkonsu, waɗanda suke so su cuce ni suna zance lalatar da ni; yini sukutum suna ƙulla mini maƙarƙashiya.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
Ni kamar kurma ne, wanda ba ya ji, kamar bebe, wanda ba ya iya buɗe bakinsa.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Na zama kamar mutumin da ba ya ji, wanda bakinsa ba ya iya ba da amsa.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
Na dogara gare ka, ya Ubangiji; za ka amsa, ya Ubangiji Allahna.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Gama na ce, “Kada ka bar su su yi farin ciki a kaina ko su yi kirari a kaina sa’ad da ƙafata ta yi santsi.”
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Gama ina gab da fāɗuwa, kuma cikin azaba nake kullum.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Na furta laifina; na damu da zunubina.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
Da yawa ne masu gāba da ni da ƙarfi; waɗanda suke kina ba dalili sun yi yawa.
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
Waɗanda suke sāka alherina da mugunta, suna cin zarafina sa’ad da nake bin abin da yake daidai.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Ya Ubangiji, kada ka yashe ni; kada ka yi nesa da ni, ya Allahna.
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Zo da sauri ka taimake ni, Ya Ubangiji Mai Cetona.
