Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Ein Psalm Davids, zum Gedächtnis. HERR, strafe mich nicht in deinem Zorn und züchtige mich nicht in deinem Grimm.
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Denn deine Pfeile stecken in mir, und deine Hand drückt mich.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Es ist nichts Gesundes an meinem Leibe vor deinem Drohen und ist kein Friede in meinen Gebeinen vor meiner Sünde.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Denn meine Sünden gehen über mein Haupt; wie eine schwere Last sind sie mir zu schwer geworden.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Meine Wunden stinken und eitern vor meiner Torheit.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Ich gehe krumm und sehr gebückt; den ganzen Tag gehe ich traurig.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Denn meine Lenden verdorren ganz, und ist nichts Gesundes an meinem Leibe.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Es ist mir gar anders denn zuvor, und ich bin sehr zerstoßen. Ich heule vor Unruhe meines Herzens.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Herr, vor dir ist alle meine Begierde, und mein Seufzen ist dir nicht verborgen.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Mein Herz bebt, meine Kraft hat mich verlassen, und das Licht meiner Augen ist nicht bei mir.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Meine Lieben und Freunde treten zurück und scheuen meine Plage, und meine Nächsten stehen ferne.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Und die mir nach dem Leben trachten, stellen mir nach; und die mir übelwollen, reden, wie sie Schaden tun wollen, und gehen mit eitel Listen um.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
Ich aber muß sein wie ein Tauber und nicht hören, und wie ein Stummer, der seinen Mund nicht auftut,
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
und muß sein wie einer, der nicht hört und der keine Widerrede in seinem Munde hat.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
Aber ich harre, HERR, auf dich; du, Herr, mein Gott, wirst erhören.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Denn ich denke: Daß sie sich ja nicht über mich freuen! Wenn mein Fuß wankte, würden sie sich hoch rühmen wider mich.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Denn ich bin zu Leiden gemacht, und mein Schmerz ist immer vor mir.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Denn ich zeige meine Missetat an und sorge wegen meiner Sünde.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
Aber meine Feinde leben und sind mächtig; die mich unbillig hassen, derer ist viel.
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
Und die mir Arges tun um Gutes, setzen sich wider mich, darum daß ich an dem Guten halte.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Verlaß mich nicht, HERR! Mein Gott, sei nicht ferne von mir!
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Eile, mir beizustehen, Herr, meine Hilfe.
